- •Кафедра менеджменту
- •Затверджено на засіданні кафедри менеджменту
- •1.1. Організації та їх загальні характеристики
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління
- •4. Управління, спрямоване на успіх
- •Розвиток науки управління.
- •2.Ранні теорії менеджменту.
- •Класична, або адміністративна, школа в управлінні (1920–1950)
- •Школа людських стосунків (1930–1950) Науки про поведінку (1950 — до теперішнього часу)
- •Наука управління, або кількісний підхід (1950— до теперішнього часу)
- •3.Інтегровані підходи до управління.
- •1. Розширене та вузьке поняття прийняття рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •1) Діагностика проблеми
- •2) Формулювання обмежень та критеріїв прийняття рішення
- •3) Визначення альтернатив
- •4) Оцінка альтернатив
- •5) Вибір альтернативи
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •1) Особисті оцінки керівника
- •2) Середовище прийняття рішення
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •2. Поняття «мети в управлінні» та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •Позитивні та негативні риси управління за цілями
- •3. Поняття «стратегії». Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •Елементи стратегії розвитку фірми:
- •Види стратегій
- •Вивчення стратегічних альтернатив
- •Вибір стратегії
- •5. Реалізація стратегії
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації, ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні, штабні, функціональні
- •Типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Етапи організаційного проектування
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 7. Мотивація
- •5.1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Управлінський контролю
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи процесу контролю. Модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 9. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях та необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керування
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •Р ис.9.3. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара
- •6. Поняття «групи» в організації
- •Характеристики груп
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •Тема 10. Комунікації в управлінні
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 11. Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •Ринкова вартість виходів
- •Ринкова вартість входів
- •Економічність Цінність для споживача
- •Витрати виробника
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •1. Системний погляд на продуктивність.
- •2. Якість та продуктивність.
- •3. Цінність, якість та продуктивність.
- •4. Позитивні та негативні результати на виході.
- •5. Продуктивність та взаємозалежність організацій.
- •6. Продуктивність та зовнішнє середовище.
- •7. Продуктивність і внутрішнє середовище.
- •3. Управління за критерієм продуктивності
- •Рекомендована література з дисципліни «менеджмент»
4. Дисфункціональний ефект системи контролю
Хоча більшість менеджерів добре знає про те, що процес контролю може бути використаний, щоб справити позитивний вплив на поведінку співробітників, деякі з них забувають про можливість контролю викликати неумисні зриви у поводженні людей. Ці негативні явища часто є побічними результатами наочності дії системи контролю.
Співробітники організації звичайно знають, що для оцінки результативності їх діяльності керівництво застосовує різні методи контролю. Вони знають, що їх помилки та досягнення у тих галузях, де керівництво встановило стандарти та виконує процедуру контролю, будуть слугувати підставою для розподілу винагороджень та покарань. Тому підлеглі, зазвичай, роблять те, що начальство хоче побачити від них при перевірці.
У деяких дослідженнях підтверджується тенденція співробітників до усілякого акцентування на роботі у тих областях, де проводяться виміри, і нехтувати тією роботою, де подібних вимірів не провадиться. Тип поведінки, коли люди прагнуть до вдоволення вимог контролю, а не до досягнення поставлених цілей, називається поведінкою, орієнтованою на контроль. Необхідно ретельно спроектувати систему контролю з урахуванням подібних ефектів, інакше вона буде направляти співробітників на те, щоб добре виглядати при проведенні контрольних вимірів, а не на досягнення цілей організації. Такий вплив може також привести до видачі невірної інформації.
5. Основні характеристики ефективної системи контролю
Ньюмен сформулював декілька рекомендацій для менеджерів, які хотіли б уникнути ненавмисного впливу контролю на поведінку співробіт-ників і таким чином підвищити його ефективність.
Рекомендації науки про поведінку при проведенні ефективного контролю:
встановлюйте помірковані стандарти, прийнятні для співробітників;
встановлюйте двобічне спілкування;
уникайте надмірного контролю;
встановлюйте суворі, але досяжні стандарти;
винагороджуйте за досягнення стандарту.
Поведінка людей, природно, не єдиний фактор, який визначає ефективність контролю. Для того, щоб контроль міг виконувати свою істинну задачу, тобто забезпечувати досягнення цілей організації, він повинен мати декілька важливих властивостей.
Характеристики ефективного контролю:
1. Стратегічна спрямованість контролю. Контроль повинен мати стратегічний характер, тобто відображати загальні пріоритети організації та підтримувати їх.
2. Орієнтація на результати. Кінцева мета контролю полягає не в тому, аби зібрати інформацію, встановити стандарти та виявити проблеми, а в тому, щоб вирішити задачі, які стоять перед організацією.
3. Відповідність справі. Для того, щоб бути ефективним, контроль має відповідати контрольованому виду діяльності. Він повинен об’єктивно виміряти й оцінювати те, що дійсно важливо.
4. Своєчасність контролю. Система ефективного контролю — це система, яка дає потрібну інформацію потрібним особам до того, як розвинеться криза.
5. Гнучкість контролю. Контроль, як і плани, має бути достатньо гнучким та пристосовуватися до змін, що відбуваються.
6. Простота контролю. Найпростіші методи контролю потребують менших зусиль та більш ефективні.
7. Економічність контролю. Якщо підсумкові витрати на систему контролю перевищують переваги, що створюються ним, організації краще не використовувати цю систему контролю взагалі або ж запровадити менш ретельний контроль.