- •Кафедра менеджменту
- •Затверджено на засіданні кафедри менеджменту
- •1.1. Організації та їх загальні характеристики
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Рівні управління
- •4. Управління, спрямоване на успіх
- •Розвиток науки управління.
- •2.Ранні теорії менеджменту.
- •Класична, або адміністративна, школа в управлінні (1920–1950)
- •Школа людських стосунків (1930–1950) Науки про поведінку (1950 — до теперішнього часу)
- •Наука управління, або кількісний підхід (1950— до теперішнього часу)
- •3.Інтегровані підходи до управління.
- •1. Розширене та вузьке поняття прийняття рішень. Місце прийняття рішень у процесі управління
- •2. Етапи раціонального вирішення проблем
- •1) Діагностика проблеми
- •2) Формулювання обмежень та критеріїв прийняття рішення
- •3) Визначення альтернатив
- •4) Оцінка альтернатив
- •5) Вибір альтернативи
- •3. Людський та організаційний фактори у процесі прийняття рішень
- •1) Особисті оцінки керівника
- •2) Середовище прийняття рішення
- •4. Моделювання у процесі прийняття рішень
- •2. Поняття «мети в управлінні» та класифікація цілей організації. Концепція управління за цілями
- •Позитивні та негативні риси управління за цілями
- •3. Поняття «стратегії». Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми
- •Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії
- •Елементи стратегії розвитку фірми:
- •Види стратегій
- •Вивчення стратегічних альтернатив
- •Вибір стратегії
- •5. Реалізація стратегії
- •1. Сутність функції організації та її місце в системі управління. Поняття організаційної діяльності
- •2. Організаційна структура як результат організаційної діяльності. Ступінь складності, ступінь формалізації, ступінь централізації
- •3. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні, штабні, функціональні
- •Типи повноважень
- •4. Типи організаційних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Етапи організаційного проектування
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •5. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Тема 7. Мотивація
- •5.1. Поняття мотивації
- •2. Змістові теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 8. Управлінський контролю
- •1. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи процесу контролю. Модель процесу контролю
- •4. Дисфункціональний ефект системи контролю
- •5. Основні характеристики ефективної системи контролю
- •Тема 9. Лідерство
- •1. Вертикальний поділ праці в організаціях та необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу
- •Шкала найбільш суттєвих характеристик керівника за Гізеллі
- •2. Поняття лідерства
- •3. Поняття стилю керування
- •4. Стилі керівництва
- •5. Моделі керування
- •Р ис.9.3. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара
- •6. Поняття «групи» в організації
- •Характеристики груп
- •7. Формальні та неформальні групи в організаціях
- •Основні відмінності формальних і неформальних груп
- •Тема 10. Комунікації в управлінні
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління
- •2. Види комунікацій
- •3. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
- •Тема 11. Ефективність в управлінні
- •1. Поняття продуктивності організації
- •Ринкова вартість виходів
- •Ринкова вартість входів
- •Економічність Цінність для споживача
- •Витрати виробника
- •2. Комплексний підхід до питань продуктивності
- •1. Системний погляд на продуктивність.
- •2. Якість та продуктивність.
- •3. Цінність, якість та продуктивність.
- •4. Позитивні та негативні результати на виході.
- •5. Продуктивність та взаємозалежність організацій.
- •6. Продуктивність та зовнішнє середовище.
- •7. Продуктивність і внутрішнє середовище.
- •3. Управління за критерієм продуктивності
- •Рекомендована література з дисципліни «менеджмент»
3. Етапи процесу контролю. Модель процесу контролю
У процедурі контролю наявні три чітко помітні етапи:
вироблення стандартів і критеріїв;
зіставлення з ними реальних результатів;
прийняття необхідних корегуючих дій.
На кожному етапі реалізується комплекс різних заходів.
1) Встановлення стандартів. Перший етап процедури контролю демонструє, наскільки близько, по суті, злиті функції контролю та планування. Стандарти — це конкретні цілі, які піддаються зміні та обмежені у часі.
Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності об’єкта управління для всіх ключових областей, які визначаються при плануванні. Показником результативності називається конкретний критерій у певний період часу. Він точно визначає те, що має бути одержаним для досягнення поставлених цілей.
2) Зіставлення досягнутих результатів із встановленими стандарта-ми. На цьому етапі менеджер має визначити, наскільки досягнуті результати відповідають його очікуванням. Діяльність, що здійснюється на цій стадії контролю, є найбільш помітною частиною всієї системи контролю. Ця діяльність полягає у визначенні масштабу відхилень, вимірі результатів, передачі інформації та її оцінці.
Масштаб припустимих відхилень — межі, в яких відхилення одержа-них результатів від намічених не повинні викликати занепокоєння. Визначення масштабу припустимих відхилень — питання вкрай важливе. Якщо взяти занадто великий масштаб, то проблеми, що виникли, можуть набувати загрозливі обриси. Але якщо масштаб взято занадто маленький, то організація буде реагувати навіть на дуже невеликі відхилення, що досить руйнівно і потребує багато часу.
Для того, щоб бути ефективним, контроль має бути економічним. Переваги системи контролю мають перевищувати витрати на її функціонування. Якщо прибуток, який виникає при здійсненні контролю, менший за витрати на нього, то такий контроль не економічний та непродуктивний. Один зі способів можливого збільшення економічної ефективності контролю полягає у використанні методу управління за принципом виключення. Принцип виключення полягає в тому, що система контролю повинна спрацьовувати при наявності помітних відхилень від стандартів, інакше вона стане неекономічною та нестійкою.
Вимір результатів є, зазвичай, найбільш клопітким та дорогим етапом. Порівнюючи виміряні результати з заданими стандартами, менеджер отримує можливість визначити, які заходи необхідно застосувати.
Передача інформації. Для того, щоб система контролю діяла ефективно, необхідно обов’язково довести до відома відповідних працівників організації як встановлені стандарти, так і досягнуті результати.
Заключна стадія етапу зіставлення полягає в оцінці інформації про одержані результати. Менеджер має вирішити, чи потрібну інформацію одержано і чи важлива вона. Важлива інформація — це така інформація, яка адекватно описує досліджуване явище та суттєво необхідна для прийняття правильного рішення.
3) Дії. Менеджер повинен обрати одну з трьох ліній поведінки: не уживати ніяких заходів, усунути відхилення або переглянути стандарти.
Не уживати ніяких заходів. Якщо зіставлення фактичних результатів зі стандартами говорить про те, що визначені цілі досягаються, краще за все нічого не застосовувати.
Усунути відхилення. Смисл корегування полягає в тому, щоб зрозуміти причини відхилень та добитися повернення організації до правильного образу дій.
Переглядання стандартів. Не всі помітні відхилення від стандартів потрібно усувати. Іноді самі стандарти можуть виявитися нереальними, тому що вони грунтуються на планах, а плани — це лише прогнози на майбутнє. При перегляданні планів повинні переглядатися й стандарти.