Елементи стратегії розвитку фірми:

а) система цілей;

б) пріоритети розвитку фірми (на першому місці стоїть розподіл ресурсів);

в) правила організації управлінських дій:

• оцінка роботи персоналу;

• регламентація внутрішніх стосунків;

• виконання різних спеціальних операцій;

• контакти з навколишнім середовищем.

Види стратегій

У сучасному менеджменті розробляються різні стратегії фірми в залежності від конкретних ситуацій та обраних цілей.

1. Портфельна стратегія пов’язана з придбанням у нових галузях або поступовим виходом з певних галузей.

2. Фундаментальна стратегія використовується для визначення діяльності певного підрозділу організації в рамках місії фірми. Тобто функціональна стратегія зводиться до орієнтації підрозділів у певному напрямку.

3. Конкурентна стратегія полягає в тому, що організація намагається отримати певні переваги на ринку відносно своїх конкурентів. Розвитку цієї стратегії велику увагу приділив Портер у своїй книзі «Конкурентна стратегія», який визначив п’ять сил конкуренції, що впливають на прибутковість фірми:

• поява нових конкурентів;

• загроза появи на ринку товарів-аналогів (тобто замінників);

• можливості покупців;

• можливості постачальників;

• конкуренція між компаніями, що вже завоювали ринок.

Метою конкурентної стратегії є зміна правил на користь своєї компанії.

4. Загальнокорпоративна (універсальна) стратегія. У рамках цієї стратегії є такі базові стратегії:

• лідерство у скороченні витрат виробництва;

• диференціація продукту;

• фокусування, тобто процес намагання фірми у певному сегменті ринку скоротити витрати виробництва або розширити диверсифікацію виробництва (розширення різноманітної продукції).

Після вибору загальної стратегії бізнесу настає фаза її реалізації.

Важливим механізмом практичної ув’язки стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: тактики, політики, процедур і правил.

Місія організації — це суперзавдання, суть бізнесу, головна мета існу-вання та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом діяль-ності. Коротко кажучи, це вибір галузі, визначення номенклатури та асорти-менту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку та шляхів товаропросування, напрямки інвестиційної діяльності, розподіл прибутку тощо.

Цілі розробляються для забезпечення місії та підпорядковуються їй. Місія визначає напрямки й орієнтири для розвитку організації, забезпечує правовий статус фірми. Усі перспективні плани й наслідки діяльності — похідні від її місії.

У межах загальної місії можна визначити ряд компонентів:

1. вибір зовнішнього середовища організації;

2. основні цілі, завдання, ринки, технології та ін.;

3. персонал, вимоги до нього, принципи набору та розстановки кадрів.

4. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості й загрози.

Внутрішній аналіз: сильні та слабкі сторони організації.

Аналіз стратегічних альтернатив: вибір стратегії бізнесу

Оцінка й аналіз зовнішнього середовища

Після визначення своєї місії та цілей керівництво має розпочати діагностичний етап процесу стратегічного планування. Першим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Керівники оцінюють зовнішнє середовище за трьома параметрами:

1) Оцінка змін, які впливають на різні аспекти поточної стратегії.

2) Визначення факторів, що являють собою загрозу для поточної стратегії фірми.

3) Визначення факторів, що являють собою великі можливості для досягнення загальнофірмових цілей шляхом корегування плану.

Аналіз зовнішнього середовища — це процес, через який розробники стратегічного плану контролюють зовнішні відносно організації фактори з метою визначення можливостей та загроз для фірми.

Загрози й можливості, з якими стикаються організації, звичайно можна виділити у ряд областей. Цими областями є економіка, політика, технологія, конкуренція, міжнародний стан та соціальна поведінка.

Деякі фактори в економічному оточуючому середовищі повинні постійно діагностуватися та оцінюватися. Серед них: темпи інфляції або дефляції, рівні зайнятості, міжнародний платіжний баланс, стабільність долара США та податкова ставка.

Оскільки уряд постійно й активно бере участь у ділових питаннях, керівництву організацій необхідно уважно слідкувати за політичною діяльністю.

В аналіз ринку зовнішнього середовища входять багаточисельні фактори, які можуть вплинути безпосередньо на успіхи або провали організації. До цих факторів належать змінювані демографічні умови, життєві цикли різних виробів та послуг, легкість проникнення на ринок, розподіл доходів населення та рівень конкуренції у галузі в цілому. Аналіз різних ринкових факторів надає можливість керівництву скорегувати його стратегії та укріпити позиції фірми стосовно конкурентів.

Аналіз технологічного зовнішнього середовища має враховувати зміни в технології виробництва, застосуванні ЕОМ у проектуванні та представленні товарів та послуг або успіхи в технології засобів зв’язку.

Керівництво сьогодні повинно постійно контролювати та оцінювати зміни на міжнародному ринку.

В аналізі конкурентів присутні чотири діагностичних елементи: 1) аналіз майбутніх цілей конкурентів;

2) оцінка поточної стратегії конкурентів;

3) огляд передумов стосовно конкурентів і галузі, в якій функціонують дані компанії;

4) поглиблене вивчення сильних та слабких сторін конкурентів.

Фактори соціальної поведінки включають змінювані очікування, відносини та поведінку суспільства.

Всі ці фактори необхідно зважити та оцінити вплив кожного з них на організацію.

Після аналізу переліку керівництво має провести оцінку сильних та слабких сторін організації. Для успішного планування керівництво повинно мати повне уявлення про внутрішні потенціальні можливості та недоліки організації, а також про суттєві зовнішні проблеми.

Процес, за допомогою якого здійснюється діагноз внутрішніх проблем, називається управлінським дослідженням.

Управлінське дослідження являє собою методичну оцінку функціональних зон організації, призначену для виявлення її стратегічно сильних та слабких сторін.

З метою спрощення до складу дослідження рекомендується включати п’ять функцій — маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, а також культуру й імідж корпорації.