3. Поняття «стратегії». Елементи та рівні стратегії. Визначення місії фірми

Стратегія — це узагальнююча модель дій, що необхідні для досяг-нення поставлених цілей шляхом координування і розподілу ресурсів фірми, тобто розробка стратегії фірми передбачає розробку планів досягнення цілей, в якому передбачені можливості фірми. При розробці стратегії фірми корис-туються певними показниками. У практиці менеджменту якісні показники називають орієнтирами, а кількісні — завданнями. Між орієнтирами, цілями та завданнями існує тісний взаємозв’язок.

Вибір стратегії на основі вивчення елементів стратегії

Виділяють 9 елементів стратегії, комбінація яких дає уяву про те, наскільки вдало підприємство концентрує та використовує свої ресурси. Дамо їх перелік та стислу характеристику.

Корпоративна місія визначається ясністю її стратегії.

Конкурентні переваги формулюються чітко з визначенням цінових та нецінових чинників.

Культура та компетентність управління визначається такими чинниками: ставлення до підприємницького ризику, проблеми якості, прагнення вести справу на професійному рівні, ставлення до персоналу підприємства, до покупців, до роботи, успіхів і невдач.

Ринки визначаються географічними чинниками та особливостями застосування продукції.

Ресурси включають у себе інвестиції та поточні витрати.

Програми розвитку пов’язують з діловою активністю і, зокрема, з інвестиційною політикою.

Продукція має відповідати структурі запитів споживачів.

Організація справи характеризується способом проділу підприємства на підрозділи.

Структурні зміни — придбання або продаж підприємств.

Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплексний план, що розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії орга-нізації та цілей, які її конкретизують. Стратегія розробляється та формується вищим керівництвом (top management), але реалізація передбачає участь усіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють працівники, які виробляють продукцію або надають послуги.

З погляду економіки, процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені об’єктивно, формально і навіть кількісно.

Сучасний менеджмент велику увагу приділяє стратегічному управлінню, яке передбачає:

• визначення ключових позицій на перспективу;

• визначення ресурсів організації, які вона має для досягнення цілей;

• створення центрів управління кожною стратегічною метою;

• оцінку та стимулювання підрозділів фірми та їх керівництво за ступенем досягнення мети.

Стратегічне планування являє собою набір дій та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації.

Стратегічний план має розроблятися з точки зору перспективи всієї організації, а не якогось окремого її представника. Цю розкіш ще може дозволити собі власник на приватному підприємстві, але не пересічне підприємство, де власність колективна, державна чи будь-яка інша. Стратегія розвитку має підкріплюватися масштабними дослідженнями та фактичними даними. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розвиток галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідношення попиту та пропозиції), характер та рівень конкуренції, постійно займатися збором та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.

Від стратегічного плану організації залежить її специфіка, індиві-дуальність, притаманні їй риси, організаційна структура, персонал тощо.

Стратегія має передбачати можливість її перегляду, модифікації та трансформування, тобто повинна бути гнучкою, а не сталою раз і назавжди.

Стратегічне планування здійснюється у кілька стадій:

• процес розробки плану;

• корегування планових завдань;

• внесення змін і доповнень.

Стратегічне управління — це перш за все процес, який проходить три етапи:

1. у рамках стратегічного планування визначаються довгострокові перспективи розвитку підприємства та його підрозділів;

2. потім на етапі реалізації планів розробляються заходи з реалізації стратегії фірми;

3. за допомогою контролю з’ясовуються основні проблеми в області кампанії.

Сучасний менеджмент виділяє такі фактори, що визначають стратегію будь-якої організації:

1) місія організації, яка повинна корегуватися менеджером фірми під впливом змін попиту та пропозиції фірми на її продукцію та послуги;

2) діяльність конкурентів;

3) характер продукції, що виробляється, та особливості її збуту;

4) диференціація продукції, процеси інтеграції;

5) наявність ресурсів, які має фірма (матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні);

6) потенціал розвитку організації (інноваційна політика, масштаби діяльності);

7) компетентність, культура управління (внутрішній клімат у колективі);

8) ступінь розвитку діяльності організації;

9) здібність бути лідером зі сторони вищого керівництва.

Сучасний менеджмент визначає різні причини, в силу яких стратегія фірми терпить фіаско на стадії реалізації. Основні з них:

• ігнорування на стадії визначення політики та її реалізації можливих труднощів (перш за все, технічних та соціальних);

• зовнішні фактори, що не контролюються (конкуренти);

• неясна, нечітка постановка цілей, недостатня відповідальність та компетентність менеджерів, яким доручено реалізацію програми;

• слабка координація діяльності з реалізації намічених заходів;

• відсутність взаємозв’язку між стратегічними та оперативними планами;

• помилки у виборі відповідальних керівників;

• недостатність знань і здібностей співробітників;

• неправильне розуміння з боку оперативного керівництва персоналу загальної політики підприємства;

• відсутність підтримки або протидія з боку підлеглих;

• слабка поінформованість;

• недостатній авторитет керівництва;

• низький рівень контролю;

• занижена оцінка;

• невірний розподіл ресурсів;

• невідповідність організаційної структури і стилю управління;

• несумісність культурно-ціннісних нормативних можливостей підприємницької діяльності фірми.