3. Схема деаераторної установки

Схема деаераторної установки для блоку 200МВт з барабанним котлом показана на рис.10. Установка з прямотечійним котлом додатково може мати лінію прийому дренажу від розпалювальних сепараторів і скиду надлишкової пари із деаераторів в конденсатор турбіни.

Такі потоки, як рециркуляція (розвантаження) живильних насосів і скид від клапанів постійної витрати впорскування РОУ і ШРОУ, діють періодично, деаерації не потребують і тому направлені не в колонку, а в бак. У більш пізніших консрукціях конденсат гріючої пари, як було сказано вище, подається у бак. Кількість запобіжних клапанів і їх пропускна здатність вибираються такими, щоб при повному поступленні в деаератор всіх гріючих потоків, що споживають тепло, тиск у корпусі не міг би піднятися більше ніж на 25% від нормального.

Рис.10. Схема деаераторної установки блоку з барабанним котлом:

1–деаераційна колонка; 2–акумуляторний бак; 3–трубопровід деаерованої води на всмоктування живильних насосів; 4–підвід конденсату турбіни; 5–підвід гріючої пари; 6–пара на ущільнення від парової зрівняльної лінії; 7–випар в атмосферу; 8–випар на ежектори; 9–конденсат гріючої пари від ПВТ; 10–дистилят від випарників; 11–скид від клапанів постійної витрати ШРОУ; 12–скид від рециркуляції ЖЕП; 13–водомірні скла; 14–запобіжні клапани; 15–регулятори переливу; 16–пара від розширювача безперервної продувки; 17–пара від штоків регулюючих клапанів.

Між двома деаераторами блоку може виникати деяка різниця тисків і рівня через несиметричність і неоднакові опори підводячих і відводячих трубопроводів. Відповідні зрівняльні лінії призначені для вирівнювання тиску в паровому просторі обох деаераторів.

Регулятори переливу повинні запобігти переповненню деаераторного бака водою. Таке переповнення може пройти через помилкові дії персоналу або через порушення у роботі приладів і автоматики. Переповнення деаератора дуже небезпечне, так як рівень води може піднятися в колонку і досягнути парової розпридільчої труби. Це викличе за собою сильні гідроудари і може викликати аварію деаератора і закид води в лінію подачі пари на ущільнення турбіни.

У трубопровід подачі гріючої пари до регулятора звичайно включають не менше двох джерел живлення парою. Як правило, для нормальної роботи використовується пара від одного із відборів турбіни, а для роботи при понижених навантаженнях робиться підвід резервної пари від більш високого відбору цієї ж турбіни. Для пуску передбачається підведення пари від сусідньої турбіни або від колектора власних потреб.

Лекція №5 деаератоРнА установка

1. Включення деаераторної установки.

2. Обслуговування і зупинка деаераторної установки.

3. Неполадки в роботі деаераторів.

1. Включення деаераторної установки

Деаераторна установка повинна бути повністю підготовлена до роботи до початку пуску блоку, тому що заповнення котла рекомендується проводити деаерованою водою.

Перед включенням деаераторної установки необхідно акуратно перевірити стан запобіжних клапанів, справність ркгуляторів переливу і продути водовказівні скла, а також відкрити вентилі до манометрів і переконатися в закритті дренажної арматури. Випар при пуску відкривають в атмосферу. Якщо деаератори перед пуском не були заповнені водою, то деаерацію поступаючої на заповнення баків води можна здійснювати в процесі їх заповнення. Для цього необхідно на поротязі 20–30хв. прогріти парою від постороннього джерела порожні деаератори і поставити їх під тиск пари порядка 2–3 кгс/см². Піся цього включають подачу обезсоленої води або конденсату із запасних баків, включивши при цьому в роботу регулятор тиску. В цьому випадку доцільно підтримувати понижений тиск з тим, щоб отримати помірну температуру живильної води для заповнення холодного котла.

Якщо деаератори зупиненого блоку були з водою, яка в процесі стоянки остигла, то необхідно створити циркуляцію цієї води, забираючи її із нижньої частини акумуляторного баку і подаючи вверх колонки. При цьому повинна бути забезпечена подача гріючої пари. Забезпечити таку циркуляцію на блоках 200МВт можна з допомогою перемички діаметром 100–150мм від всмоктуючого колектора живильних насосів до всмоктуючої лінії зливного насосу ПНТ на дільниці між засувкою і насосом (рис.11).

При такій схемі зливний насос зможе подавати воду із всмоктуючої лінії живильного насосу в лінію основного конденсату і дальше в колонку деаератора. При роботі по такій схемі повинні бути закриті засувки на вході дренажу ПНТ в зливний насос і на лінії рецеркуляції конденсату. В іншому випадку вода із деаераторів попаде в ПНТ і конденсатор.

В блоках 300МВт така циркуляція може здійснюватися через лінію від видачі бустерних помп в колонку деаератора (рис.12).

Робота деаераторів в процесі тиску блоків характерна нерівномірним поступленням конденсату. В більшості випадків після поштовху турбіни якість конденсату не дозволяє повертати його в цикл. Тому такий конденсат скидають в каналізацію або в систему хімічної обробки води. Рівень в деаераторах в результаті безповоротньої витрати починає понижуватися. Підживлення, як правило, ведеться недостатньо рівномірно. Поступлення кожної нової порції води викликає деяку посадку тиску і проскакування недостатньо прогрітої води, так як автоматичний регулятор тиску збільшує подачу гріючої пари не миттєво, а з невеликим запізненням.

Тільки після прийняття навантаження турбіною порядка 15% від номінального подача конденсату в деаератори стає достатньо рівномірною. Тиск в колонці до того часу підтримується уже достатньо постійним і якість деаерації покращується.

Р ис.11. Циркуляція води через деаератор блоку 200 МВт:

1-деаератор; 2-підігрівники низького тиску; 3-пара від відборів турбіни; 4-конденсатна помпа; 5-зливна помпа; 6-лінія конденсату; 7-лінія рециркуляції конденсату; 8-живильна помпа.

Рис.12. Циркуляція води через деаератор блоку 300 МВт:

1-деаератор; 2- пара від відбору турбіни; 3-підігрівник низького тиску; 4- лінія рециркуляції конденсату; 5-бустерна помпа; 6- живильна помпа.

В блоках з установками для 100% очистки турбінного конденсату режим деаераторів стає рівномірним ще на початку розпалювання після припинення скидання забрудненого конденсату і “замикання“ циклу.

Після стабілізації режиму можна направити випар по постійній схемі на охолоджувач або до ежекторів, а скидання його в атмосферу закрити. При визначеному навантаженні проводиться переведення живлення деаераторів гріючою парою від відборів турбіни, а підведення пари від постороннього джерела закривається і підтримується в резерві.

Готовність деаераторної установки до пуску блоку оцінюється по наявності тиску, нагріву води і по вмісту кисню у воді після деаераторів.