Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКЗАМЕН готова шпора.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
272.38 Кб
Скачать

Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів

Події Великої Вітчизняної війни принесли руйнування й культурних цінностей українського народу. Відразу після визволення українських теренів від нацистської окупації постала нагальна потреба відновлення освітніх потужностей для виховання молоді. Відбудова зруйнованих шкільних приміщень було покладено переважно на просте населення, і вже за 5 років українці відновили 1.5 тис. шкіл. Школи робили у дві а іноді і в три зміни. Всі школи мали проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, завжди бракувало підручників і зошитів. Така сама ситуація була і в вищих навчальних закладах. Тобто умови для навчання були дуже жахливими. Активно розвивалася в повоєнні роки українська наука. Значних успіхів у наукових пошуках досягли співробітники галузевих інститутів АН УРСР. В Інституті електротехніки під керівництвом С. Лєбєдєва було виготовлено першу електронну цифрову обчислювальну машину. В Інституті електрозварювання Патон розробив теорію автоматів дугового зварювання. Золотими літерами у світову історію вписав своє ім’я С. Корольов він був генеральним конструктором космічних кораблів СРСР, створив перші штучні супутники Землі, ракетоносіїв пілотованих космічних кораблів «Восток», «Восход», на яких було здійснено перші польоти в космос. Однак суттєвою перешкодою для подальшої успішної праці були сувора політична цензура наукових розробок науковців. Сумним прикладом цієї тенденції може слугувати так звана «лисенківщина». Розпочалися переслідування науковців та їх критика. Почалися заміщення біологічних кафедр у вищих закладах. Наслідками цього стали масові звільнення. Практично заборонено було кібернетику. У напружених умовах довелося працювати діячам гуманітарних наук. В той період багато творів митців не побачили читачі. Ще наприкінці війни Й. Сталін на одному з засідань Політбюро ЦК ВКП(б) розкритикував кіноповість О. Довженка «Україна в огні» за наявні в ній «націоналістичні перекручування». Однак навіть у таких умовах діячі науки та мистецтва плідно працювали та поповнювали українську скарбничку новими неперевершеними досягненнями.

№ 53

Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).

Відновлення радянської влади на визволених від нацистської окупації українських землях викликало нову хвилю терору щодо населення. Як цілком слушно зауважують сучасні нам історики, Й. Сталін розгорнув нову війну — війну проти переможців. Й. Сталін: «В Червоній Армії немає полонених — є лише зрадники Вітчизни». Як наслідок, значна кількість колишніх полонених та примусово вивезених на роботи до Німеччини мирних жителів на Батьківщині було звинувачено у зраді Вітчизні. Справжня братовбивча «війна після війни» розгорнулася на Західній Україні. Рад. влада зіштовхнулася із загонами УПА. Серед них були війни між собою, внаслідок чого загони УПА скоротились на 40%. Радянській владі вдалося локалізувати діяльність українського націоналістичного підпілля. Величезних втрат бійці УПА зазнали 5 березня 1950 р., коли загинув головнокомандувач УПА генерал-хорунжий Роман Шухевич. Як наслідок, до кінця 1952 р. активний спротив УПА радянській владі практично припинився. Ще одним безпрецедентним кроком радянізації західноукраїнських земель стала ліквідація Української греко-католицької Церкви. Але потім вони знайшли спільну мову. Однак досить швидко радянська влада змінила своє ставлення. Все вище духовенство опинилося у сталінських катівнях. Паралельно з цим, у Львові 8—10 березня 1946 р. відбувся Собор представників Української греко-католицької Церкви, на якому було ухвалено рішення про скасування Брестської церковної унії 1596 р. та об’єднання з Руською православною Церквою. Останнім же актом сталінського терору стала так звана «справа лікарів». Які були звинувачені у вбивстві діячів СРСР.

№ 54