Дайте характеристику німецького окупаційного режиму на українських землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки.

Розпочавши 22 червня 1941 р. війну, німці одразу ж заходилися розчленовувати Україну. Окуповані землі поділялися на зони цивільного та військового управління. Для управління іншими окупованими територіями було створено три губернаторства: «Бесарабія», «Буковина» і «Трансністрія». За попередньою домовленістю з А. Гітлером, перші два увійшли до складу Румунії, а останнє румунська адміністрація лише контролювала. В основі політики «третього рейху» в Україні лежала расова теорія про верховенство арійців над іншими народами, зокрема слов’янськими. А. Гітлер неодноразово заявляв, що Україна має забезпечити достаток великій Німеччині. При цьому слід позбавитись місцевого населення, колонізувати територію, яку загарбники розглядали лише як «німецький простір» та ще хіба як сферу інтересів румунів і угорців. Окрім окупаційного апарату, на території України номінально існували й органи місцевого самоврядування. Поліційна охорона окупованих східних областей покладалася на СС, СД і поліцію. ». Їхнім призначенням було «упокорення» населення шляхом викорінення можливої опозиції. Розпочавши агресію, нацисти одразу заходилися реалізовувати програму масового геноциду. З осені 1942 р. почали застосовувати спеціальні обладнані машини — автофургони — «душогубки». Ще одним методом була система заручництва. Робилося це для запобігання виникненню і поширенню патріотичної боротьби населення. Нацисти реалізували план «Ост» по знищенню українців та інших неарійських народів. Почали діяти фабрики смерті. В зловісному Бабиному Яру лише за п’ять днів (з 29 вересня по 3 жовтня 1941 р.) нацисти розстріляли 52 тис. євреїв. Уже восени 1941 р. в Україні почався голод, внаслідок вивезення продуктів до Німеччини. Складовою злочинної діяльності окупаційного режиму була жорстока політика примусової праці як на Україні так і в Німеччині. Місцева робоча сила була дармова. Основним змістом економічної політики окупантів було пограбування. Окупанти зруйнували практично всі підприємства вугільної, гірничорудної, металургійної, машинобудівної промисловості, спалили дуже багато га посівів, повирубували ліси. Окупаційний режим нищив українську культуру, народну освіту. Зима 1941—1942 рр. стала апогеєм масового вимирання військовополонених. Наприкінці 1941 — початку 1942 рр. було розгорнуто галасливу кампанію, щоб налагодити масовий добровільний виїзд до Німеччини. На осінь 1942 р. нацистам вдалося загнати на каторгу сотні тисяч українців, переважно молоді. Прямим продовженням злочинних дій окупантів була примусова евакуація населення міст і сіл під час відступу їхніх військ. Восени 1944 р. радянські війська перенесли бойові дії на територію Німеччини. Омріяне на каторзі визволення з неволі й повернення до рідної домівки ставало дійсністю. Але радість волі незабаром затьмарилася зустріччю з визволителями.

№ 51

Розкажіть про внесок українських науковців у перемогу срср в роки Другої Світової війни.

Свій вагомий внесок у досягнення перемоги зробили українські вчені. Діяльність науково-дослідних установ України в евакуації була спрямована перш за все на надання науково-методичної і практичної допомоги оборонній промисловості, сільському господарству, госпіталям та лікувальним установам тощо. Так, колектив Інституту електрозварювання АН УРСР, очолюваний Є. Патоном, успішно застосував свої довоєнні розробки для налагодження автоматичного дугового зварювання корпусів танків Т-34 під флюсом. Група українських учених на чолі з академіком М. Доброхотовим розробила нові методи виплавки броньованих сталей. Колектив Фізико-технічного інституту АН України розробив висококалорійний терміт для мін і снарядів, більш досконалі конструкції торпед, створив радіолокатор та автоматичні системи пеленгації, прилад для знешкодження морських мін. Сотні тисяч воїнів повернули до життя колективи лікарів України на чолі з М. Стражеско, В. Філатовим, Р. Кавецьким, О. Палладіним. Інститутом клінічної фізіології АН УРСР під керівництвом академіка О. Богомольця були розроблені ефективні методи лікування різних захворювань. Тилова економіка ґрунтувалася і на праці мільйонів в'язнів ГУЛАГу, серед яких українці були однією з найчисленніших груп. В’язні працювали в основному у видобувній промисловості та на капітальному будівництві. Їхнє становище було страхітливим. Тисячами гинули вони від голоду, хвороб і виснаження. Багато прагнуло на фронт, погоджуючись воювати навіть у штрафних підрозділах. Але, оголошені "ворогами народу", вони залишалися за колючим дротом. Ідеї справедливої визвольної війни надихнули на напружену творчу діяльність сотні літераторів та митців. Чимало діячів культури, котрі опинилися у гітлерівському тилу, боролися проти окупантів як у складі радянських партизанських загонів і підпільних організацій, так і оуніаських. Культура українського народу в умовах війни надійно служила його самозбереженню, утвердженню гуманістичних ідеалів.

№ 52