Змістовий модуль 2. Основи біржового механізму Завдання для самостійної роботи 4 Регулювання біржової діяльності
І. На підставі самостійного вивчення матеріалу підготуватися до семінарського заняття за темою «Регулювання біржової діяльності». На обговорення виносяться наступні питання:
1. Державне регулювання біржової діяльності товарних бірж
2. Біржові угоди й організація біржового торгу.
3. Біржовий опціон.
4. Розрахунки на біржі.
5. Тенденції розвитку товарних бірж.
6. Роль сучасних товарних бірж у народному господарстві.
ІІ. Підготувати відповіді на запитання теми, що виносяться на самостійне вивчення.
1. У яких двох напрямках розвивається біржова діяльність?
2. Чим відрізняються основні національні моделі державного регулювання біржової діяльності?
3. Назвіть державні органи, що регулюють біржову діяльність на Україні.
4. Як здійснюється державне регулювання біржової діяльності шляхом оподаткування?
5. Перелічите обов’язки біржі як платника податків.
6. Що розуміється під біржовим законодавством?
7. Які існують основні принципи біржової діяльніст?
8. Які функції виконує регулювання біржової діяльності?
9. Ким здійснюється державне регулювання і контроль за діяльністю бірж в Україні?
10. Яка система регулювання біржової діяльності в інших державах?
11. Як відбувається процес ліцензування?
12. В чому суть державного регулювання біржової діяльності через оподаткування і саморегулювання?
13. Назвіть основні тенденції, що характерні для сучасного етапу розвитку світової біржової торгівлі.
14. У чому особливості біржових інститутів нашої країни?
15. Назвіть перспективи розвитку біржового процесу в Україні.
Методичні рекомендації виконання завдання 4
4.1 Державне регулювання біржової діяльності товарних бірж
Ставлення держави до біржової торгівлі визначається конкретними історичними умовами, інтересами різних соціальних груп, економічною ситуацією, традиціями тощо.
Від самого їх зародження біржі у країнах континентальної Європи функціонують під контролем держави. При надмірній спекуляції і маніпуляціях з цінами, особливо коли це торкалося життєво важливих інтересів виробників та торговельного капіталу, уряди ряду країн закривали біржі. Так було у 1896 р. в Німеччині, у 1903 р. - в Австрії, коли заборонили торгівлю ф'ючерсами на зернові та олійні культури (в той же час тривала торгівля ф'ючерсами на цукор, каву, бавовну, кольорові метали), в 1987 р. - в Гонконгу, коли заборонили проведення операцій з цінними паперами.
Щоб в біржовій торгівлі брало участь достатньо велика кількість як продавців, так і покупців, необхідно мати певний механізм, що дозволяє забезпечувати дотримання інтересів всіх її учасників. Вони повинні бути упевнені в тому, що ризик, пов'язаний з їх участю в ній, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності представляє собою певне упорядкування роботи бірж і заключення біржових операцій на основі встановлених правил та вимог.
Розвиток біржової діяльності має два напрями, що історично склалися :
регулювання зі сторони держави (державне регулювання);
регулювання зі сторони бірж і інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).
Сучасна біржова торгівля регламентується законодавчими актами та контролюється державними та громадськими комісіями. Залежно від ступеня державного регулювання біржової діяльності розрізняють три основні національні моделі:
■ американська модель - це самоорганізоване співтовариство професійних посередників з переважаючим внутрібіржовим регулюванням. Відповідний державний орган - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі - виконує спостережні та дорадчі функції, займається загальнонаціональною координацією біржових ринків та проводить юридичну експертизу біржової документації;
■ англійська модель - це поєднання сильної ролі уряду з широким членством бірж та брокерів в неурядовій некомерційній організації - Управлінні з цінних паперів і ф'ючерсів;
■ французька модель - контроль уряду за діяльністю бірж та організацією ринку.
На сучасному етапі реформування економіки України одним з основних завдань є переосмислення економічної концепції становлення та функціонування ринків основних активів та визначення головної мети державної політики щодо забезпечення на них стану динамічної рівноваги.
Протягом десяти років ринкових реформ в Україні так і не створено ефективно діючих ринків сировини та фінансових інструментів із негайною поставкою, які у зарубіжній економічній літературі прийнято називати спотовими.
Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності полягає у дотриманні таких принципів:
■ громадська користь;
■ гласність та відкритість біржових торгів;
■ довіра;
■ саморегулювання;
■ гарантія прав учасників біржової торгівлі.
На державу покладається забезпечення правової бази, що підтримує ефективний контроль з боку держави за біржовою діяльністю як одного із аспектів управління економікою в цілому. Вироблення чітких правил та норм біржової діяльності органами управління країни необхідне професійним посередникам, а ще більше їх клієнтам, накази яких вони виконують при укладенні біржових угод.
Державне регулювання не повинно мати заборонного характеру, його завданням є забезпечення однакових прав усіх учасників біржової торгівлі, стимуляції участі у торгах, суворий контроль дотримання встановлених правил, вимог, положень. Держава повинна створити єдину правову основу для функціонування бірж, контролю за їх діяльністю зі сторони державних органів, ліцензування діяльності як бірж, так і учасників біржової торгівлі, встановити відповідні системи оподаткування.
В Україні досі не вироблено державної політики щодо біржового будівництва. Саме цей фактор став однією з вирішальних причин кризи універсальної біржі реального товару в Україні. У всіх країнах, де існують біржі, особливо ф'ючерсні, при урядах створюються спеціальні органи, з високим державним статусом, що регулюють та контролюють ф'ючерсні ринки та ринок цінних паперів. Становлення та функціонування окремо товарної, фондової та валютної бірж в Україні не призвело до впорядкування ринків сировини, цінних паперів, іноземної валюти.
Слід підкреслити, що роль держави в регулюванні біржової діяльності досить значна. Опит економічно розвинених країн показує, що держава і ринкова система тісно взаємодіють. При цьому на неї традиційно покладене забезпечення правової бази, яка підтримує ефективне функціонування ринкової економіки. Haявність такої правової основи дозволяє органам управління країни встановити певні "правила гри", обов'язкові для всіх суб'єктів, що беруть участь в економічному процесі як у сфері виробництва, так і у сфері обертання.
Контроль за біржовою діяльністю зі сторони держави – один з аспектів управління економікою в цілому. Держава регулює взаємини між виробником і споживачем, захищаючи права споживачів, підтримує грошову систему, покращує розподіл ресурсів, обмежує роль монополій, заохочує конкуренцію, дає можливість розвиватися малим і середнім підприємствам. Ha ньому лежить також функція фінансування ряду соціальних програм, а також питання перерозподілу доходів населення. Крім цих проблем держава зобов'язана займатися охороною праці і здоров'я працівників, захистом навколишнього середовища і прав споживачів.
У загальному вигляді регулювання біржової діяльності з боку держави може бути представлене на рисунку 2.
Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну та управлінську структури, порядок і принципи функціонування біржових інститутів.Розробка правив і норм біржової діяльності органами управління країни необхідна не стільки професійним посередникам, скільки їх клієнтам, замовлення яких вони виконують в ході біржових операцій.
Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в Україні базувалася на діючих законах, ухвалах, положеннях і указах, за допомогою яких здійснювався перехід від кoмaнднo-aдміниcтpaтивнoї системи управління економікою до ринкової.
В результаті на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає наступні Закони і законопроекти України:
■ ЗУ "Про товарну біржу";
■ ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу";
■ ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".
У названих вище законах не передбачалося використання у біржовій торговельній практиці строкових контрактів. Це починають робити лише тепер, виробляючи нові законопроекти:
■ Правила випуску та обігу фондових деривативів;
■ проект ЗУ "Про похідні цінні папери";
■ проект ЗУ "Про строкові фінансові інструменти ".
Наступний період становлення та функціонування бірж в Україні довів, що як не можна повернути минуле, так не можна у сучасних умовах вибухового розвитку інформаційних технологій, зростання обсягів торгівлі ставити завдання організації основного товарообігу реального товару та фінансових інструментів через біржі. Це було можливим та доцільним на початку двадцятого століття. У двадцять першому ж виникає гостра необхідність створення бірж у вигляді ринків цінових та курсових ризиків, які функціонують окремо від ринків реальних активів, даючи змогу ефективно управляти фінансовими потоками на макро та мікрорівнях в умовах підвищеної цінової змінності.
Сьогодні можна констатувати той факт, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, відсутня підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному біржовому середовищі.
На цьому фоні неодноразові спроби становлення строкових сегментів на валютному та зерновому біржових ринках України були приречені на провал. Такий стан справ зумовив суттєве відставання вітчизняної науки з проблем новітніх технологій управління фінансовими ризиками в умовах підвищеної цінової змінності, визначення місця та ролі строкових фінансових ринків у прогнозуванні майбутнього профілю економіки тощо.
Показовим є той факт, що саме у цей час суттєво активізують свою діяльність європейські ф'ючерсні біржі, більшості з яких десять років тому взагалі не існувало. Сьогодні ж Європейська біржа, Паризька біржа фінансових ф'ючерсів суттєво наростили обсяги торгівлі, причому річні темпи зростання кількості укладених контрактів становлять більше 500%. Спостерігається процес злиття та інтеграції європейських строкових бірж, які успішно конкурують з американськими.
У концепції розвитку сільськогосподарського ринку України відведено значне місце товарній біржі сільськогосподарської сировини зі спотовими та форвардними угодами. Жодного посилання на створення товарної біржі як фінансового органу для визначення майбутніх центральних ринкових цін на сільськогосподарську сировину та проведення страхових операцій для сільськогосподарських виробників немає. Міністерство економіки планувало створення енергетичної біржі, через яку збиралося налагодити гуртовий обіг енергоносіїв, однак насправді створило державний енергоринок.
Koнтpoль за діяльністю бірж co сторони держави здійснюється, як правило, через спеціальні державні організації і органи місцевої влади.
Cкладовою частиною державного регулювання виступає ліцензування як біржі і організацій її інфраструктури, так і індивідуальних посередників біржового ринку.
Ліцензування слід розглядати як спосіб дозволу біржовій діяльності і контролю держави за дотриманням вимог чинного законодавства України, що пред'являються до економіко-правового і організаційного статусу бірж.
Державні органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).
Членами біржі, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі органи, які володіють майном. Одним із завдань цих організацій є здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі.
Державне регулювання біржової діяльності здійснюється шляхом оподаткування як самої біржі, так і тих операцій, які на ній здійснюються.
Біржі в Україні функціонують в загальному податковому полі України, яке визначалося відповідними законами Верховної Ради.
Загальні принципи системи оподаткування в Україні, які поширюються і на біржі, закладені Законом України "Про систему оподаткування", введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 25.06.1991 p., та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", чинного з 4.04.1997р., у якому визначено, що встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України.
Система оподаткування будується за принципами обов'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян та забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів.
Ставки податків та розміри інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавства України про оподаткування.
При сплаті податку існують певні пільги. Звільняються від оподаткування: покупці цінних паперів перших емісій, акцій при створенні акціонерних товариств, юридичні особи, які здійснюють у встановленому порядку посередницькі операції за кошти та за дорученням клієнтів при купівлі державних цінних паперів.
Біржі як платники податків зобов'язані:
- вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені чинним законодавством;
- подавати до державних податкових інспекцій та інших державних органів відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів;
- сплачувати належні суми податків та інших обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни.
Керівники і відповідні службові особи бірж під час перевірки, що проводиться державними податковими інспекціями, зобов'язані давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, виконувати вимоги державних податкових інспекцій щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі і підписати акт проведення перевірки.
На них покладається відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів і додержання законодавства про оподаткування.
Платники податків та інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов'язкових платежів, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків та інших обов'язкових платежів додатково сплачують до бюджету 10 відсотків належних до сплати сум податків (платежів).
Слід зазначити, що законодавче поле, з метою досягнення чіткості при оподаткуванні виділяє операції, пов'язані з біржовою діяльністю, як окремий об'єкт оподаткування зі всієї сукупності операцій особливого виду.
Крім того, законодавчо трактуються такі поняття біржової торгівлі, як форвардна операція, ф'ючерсна операція, операція з опціоном та визначаються особливості обчислення прибутку (збитку) від здійснення перерахованих видів операцій.
Діяльність товарних бірж в основному регламентується загальнодержавними податками. До них належать:
податок на додану вартість;
податок на доходи підприємств І організацій;
мито;
податок на майно підприємств;
плата за землю;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
внески до Фонду сприяння зайнятості населення;
збір на обов’язкове соціальне страхування;
збір на обов’язкове пенсійне страхування;
акцизний збір.
Ставка оподаткування біржової діяльності в Україні дещо змінилася. Так, згідно з п. 6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» (введений в дію 21.02.92) доходи від посередницької діяльності аукціонно-біржової, торговельно-закупівельної та іншої, а також участь у розрахунках при виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу на аукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75%.
Ця надзвичайно велика ставка оподаткування завдала значної шкоди біржовій діяльності України, через що зазнала гострої критики з боку фахівців.
Внаслідок цього у ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (введений в дію 28.12.94) ставку податку знижено і диференційовано: за базовою ставкою в розмірі 30% ; прибуток від посередницької діяльності (брокерські контори, аукціонні торги) оподатковується за ставкою 45%.
Принципи системи оподаткування біржової діяльності розглянемо на прикладі Української аграрної біржі.
Приклад. При виконанні контракту на пшеницю третього класу на суму 333 333 грн. надходження біржі становили 0,3% у вигляді комісійних відрахувань від загальної суми угоди (0,15% за рахунок продавця і 0,15% за рахунок покупця) – 1000 грн. (ПДВ у тому числі). З цієї суми біржі сплачує:
• податок на додану вартість (16,67%) (20%) – 167 грн.;
• заробітну плату – 490 грн.;
• нарахування на оплату праці в розмірі 51% (відрахування на соціальне та пенсійне забезпечення – 37%, покриття наслідків Чорнобильської катастрофи – 12%, фонд зайнятості -2%) – 250 грн.;
• інші податки 2,2% (охорона праці, інноваційний фонд, відрахування на дороги) – 22 грн.
Прибуток становить 71 грн. (1000 – 167 – 490 – 250 – 22); з цієї суми виплачується 21 грн. податку на прибуток (71×30% ). Отже, залишок оборотних коштів становить 50 грн. (71 – 21).
Принципи оподаткування послуг брокерської контори при майже однакові. Відмінність полягає лише в розмірі відрахувань на ставки податку.
Приклад. Брокерські послуги на біржі становлять 1%. Отже, при угоді в розмірі
333 333 грн. відрахування становитимуть 3333 грн. (ПДВ в тому числі). З цієї суми виплачується :
• податок на додану вартість (16,67%) – 556 грн.;
• заробітна плата – 667 грн.;
• нарахування на оплату праці (51%) – 340 грн.;
• загальногосподарські витрати – 669 грн.;
• інші податки – 50 грн.
Отже,прибуток становить 1051 грн. (3333 – 556 – 667 – 340 -669 – 50), подпток на прибуток (1051×45%) – 473 грн., залишок оборотних коштів – 578 грн. (1051 – 473).
Багато товарних бірж з метою залучення клієнтів для участі в біржових торгах взагалі відмовилися від плати за комісійні послуги. Покриття витрат, пов’язаних з функціонуванням біржі, здійснюється за рахунок таких надходжень:
• членські внески брокерів;
• реалізація котирувань;
• послуги з експертної оцінки майна;
• послуги банкам з оцінки майна, що береться під заставу;
• навчання, семінари, курси;
• проведення аукціонних торгів;
• консультації.
При цьому основними джерелами надходжень, на які припадає понад 60% їх загальної кількості, є експертна оцінка майна і здійснення аукціонних торгів. Недоліки існуючої податкової системи значною мірою стримують біржову торгівлю, сприяють торгівлі за іншими каналами. Це пов’язано насамперед з тим, що посередники в біржовій торгівлі, юридичні особи, які є членами біржі, сплачують 45% податку на прибуток. Крім того, біржі сплачують у бюджет 0,1% митних зборів від вартості угоди.
Іншим принципом регулювання біржової діяльності, що історично склався, крім державного, є саморегулювання. Цей напрям використовується всіма економічно розвиненими державами. Наприклад, в США зовні державного регулювання залишаються такі питання, як:
принципи організації біржі;
організаційна структура;
органи управління;
права засновників і керівних органів.
Ці питання знаходять віддзеркалення в правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно.
Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа має певні внутрішні біржові нормативні акти, які є основою біржової діяльності конкретної біржі. K ним відносять Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.