2.2 "Слово про Закон й благодать"ІларіонаКиївського.

>Першимитворамикиївськихкнижників були такзвані слова,повчання,послання,моління, в яківиразнопоставленіважливісвітоглядніпроблеми,поданіглибокіфілософські ідеї.Саме ізкнижнимзнаннямперш на й бувпов'язаний вухофілософської думикиєво-руської доби.Навітьсклалосьтакеуявлення, щофілософ —цеперш навчений книгар,граматик,освічена людина, котраглибокорозуміється накнижнійпремудрості; але йякщофілософєобов'язково книгарем, то ми некожний книгаргіднийзванняфілософа.Скоріше на,філософомвважали не проти того,хто простоволодієкнижнимизнаннями, а того,хтоцізнаннявтілює в життя,використовує їхні яккерівництво впроцесіжиттєдіяльності, азвідси йфілософіямислилася непросто якабстрактнетеоретизування, а і як практична мораль, якзнання йповчання наоснові знань. ПрофілософіюКиївськоїРусі, проїїрівеньприйнятосудити по творчости такихвидатнихдавньоруськихкнижників, якІларіон Київський, ЛукаЖидята,ФеодосіяПечерський, Нестор, Никифор,Володимир Мономах, КлиментСмолятич,КирилоТуровський, ДанилоЗаточеник таін.

>Чільнемісце в творчостибагатьохкиївськихкнижниківзаймає образісторії. Тут вартоназвати «Слово про Закон й Благодать»ІларіонаКиївського (>поч. XII ст.) — одного ізпершихдавньоруськихфілософів.Відомості про його життядоситьобмежені. У 1051—1053 рр.Іларіон бувпершимкиївським митрополитом.Післямитрополичоїкафедри,якої йогопозбавили,він постригся ученціКиєво-Печерськогомонастиря подіменем Никона йпізніше ставши йогоігуменом.Відомо, щоІларіонвходив до числанаближених князя Ярослав Мудрий,боровся заоб'єднанняРусі, був поборникомосвіти,виступав зарівні праваруської йгрецької церков, занезалежністьруського народу.          Основна позначка, якої ставитиІларіон у «>Слові...»,—показатизростаннябезпосередньоїбожественноїучасті влюдськійісторії, котрарозділяється наперіод «>язичницький»,періодіудейського «закону» йзавершальнийперіодхристиянської «>благодаті та істини».Він,зокрема,зазначав: «>Хтоще великийтакий, як Бог наш?Він один, що творити дива. Установивши закон науготування істини іблагодаті, буцайнавикло уньомулюдськеєство відбагатобожжяідольськоговідходити, вєдиного Богавірувати,щоб посудина погана —людство,омите водою, законом йобрізанням,прийняло молокоблагодаті іхрещення». Будучиносіємхристиянськогосвітосприйняття,Іларіонрозвиваєособливий типставлення доісторії.Минуле,тобтобіблійнуісторію,вінсприймає якреальний символ, прообразвласнехристиянськоїісторії. якдавньоруськиймислительІларіон процесхристиянізаціїрозглядає через призмухрещенняРусі, яку, на його думку,єзавершальниметапом поширенняхристиянства: «>Віра благодатна повсійземлірозповсюдилася й донашого народуруськогодійшла. І озеро законувисохло.Євангельське жджерелонаводнилося й всю землюпокрило й до насрозлилось». [7,c.23]

>Провідноюідеєю «Слова...»єутвердженняпатріотизму,любові до Вітчизни.Самецейтвірєпершим, вякомузмальовуєтьсявелич йєдністьземліРуської.Іларіонпрославляєпатріотизмвидатнихдіячів,князівруських,перш наВолодимира: «...надслабкій йбезвіснійземліволодарвали, аРуській, щознана йчуванає в всіхчотирьохкінцяхземлі!»

>Ці таінші ідеїфілософсько-світоглядного характеру,висунутіІларіоном в йоготворі,плідновикористовувались уподальшомустановленніфілософської думи,суттєвовплинувши наідейний процесКиївськоїРусі танаступніперіодиісторії.Фактично ізІларіоназапочатковуєтьсяукраїнськаісторіософська тематика.