41. Охарактер. оперативно-календарне план-ня в умовах одиничного та дрібносерійного вир-ва продукції. Одиничне вир-во - широка номенклатура виготовлення різних виробів одиниць або невеликих серій за окремими замовленнями без регулярної повторюваності у плановому періоді або повторюваності через нерівні відрізки календарного часу. Гол. завданням є забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих підрозділів та ланок при більш коротких виробничих циклах та менших витратах на виготовлення продукції. Об’єктом пла-ня є замовлення. Календарне пла-ня одиничного вир-ва включає документальну розробку замовлення, формування оптимального портфелю замовлень на календарний період, розподіл програмного завдання по цехах, дільницях, а також розрахунок календарно-планових нормативів. На підприємствах одиничного типу використовуються такі системи оперативно-календарного планування:1)позамовна – при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);2)комплектно-вузлова та комплектно-групова системи (при тривалості складального циклу більше одного місяця). Дрібносерійне вир-во – вир-во обмеженої номенклатури однорідної продукції серіями або партіями, к-сть яких залежить від замовлення чи угоди. Зміна серій продукції зумовлена зміною технологічної схеми, структури вир. процесу, тривалості циклу із зміною серп можуть змінюватися умови виробництва, що, у свою чергу, потребує переналадки процесу. Якщо обладнання переналагоджується протягом робочої зміни один або декілька разів, то таке вир-во – дрібносерійне виробництво. У машинобудуванні дрібносерійне виробництво хар-ся закріпленням за кожним робочим місцем від 20 до 40 операцій. Робочі місця на під-вах дрібносерійного вир-ва певною мірою спеціалізовані. При цьому відбувається переважно предметна їх спеціалізація – закріплення за кожним із них декількох операцій для виготовлення деталей, обробка яких ведеться партіями.

42. Навести поняття зносу та амортизації осн.засобів. Види зносу осн. засобів, їх хар-ка та методика розрахунку.Розрахунок сум амортизаційних відрахувань. Знос – це результат зношування, що визначається в установлених одиницях. Види зносу ОЗ:1) фізичний знос ОЗ -явище поступової втрати своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання.2) Моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих ОФ іще до їх фізичного зносу. Умовою відновлення засобів праці є поступове відновлення їх вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація ОЗ – це процес перенесення авансової раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини ОЗ кожне під-во робить амортиз. відрахування. Ці відрахування включають до с/в продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує для відновлення основних засобів.

43. Охарактеризувати оперативно-календарне планування в умовах серійного вир-ва продукції.

Серійне вир-во хар-ся випуском більш обмеженої номенклатури виробів періодично повторювальними серіями. Осн. завданням є забезпечення періодичності вигот. виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ, робітників. Основні календарно-планові нормативи є:1)розмір партій вигот. виробів;2)нормат. розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;3)тривалість виробн.. циклів вигот. деталей, вузлів і серій виробів;4)випередження запуску-випуску партій деталей і складальних 1-ць;5)запаси. В умовах серійного вир-ва можуть застосовуватись покомплектні та подетальні сис-ми план-ня: машинокомплекти, вузлові, групові комплекти, сис-ми планування за номерами комплектів, сис-ма безперервного оперативно-календарного план-ня; сис-ма “на склад”, сис-ма “Р-Г”. Сис-ма “на склад”- план-ня вир-ва уніфікованих і стандартних деталей, по яких терміни запуску-випуску не пов’язані з випуском особл. виробів. Сис-ма“Р-Г”–розрядна сис-ма, викор. у багатономенклатурному серійному вир-ві для план-ня роботи обробляючих і заготівельних підрозділів.

44. Охарактеризувати особливості нарахування амортизації осн. Засобів різними методами.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів, застосовуючи такі методи: 1)прямолінійний- річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобі;2)зменшення залишкової вартості-  річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість ;3)прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби; 4)кумулятивний - річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;5) виробничий- місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів. Класифікація основних засобів у податковому обліку передбачає 16 груп основних фондів. Облік балансової вартості основних засобів кожної із груп тепер вестиметься за кожним з об'єктів, що входять до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду), та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.