73. Наслідки між нар. Міграції для мігрантів, приймаючих країн

Економічні ефекти для країн імпортерів робочої сили:

Позитивні:

1. Стимулюється розвиток виробництва внаслідок екстенсивного збільшення робочої сили.

2. Підвищується конкурентоспроможність товарів внаслідок зменш. витрат вир-ва, пов’яз. з нижчою вартістю іноз. роб. сили.

3. Заповнюються вакансії в непрестижних сферах і галузях ек-ки.

4. За рахунок іноз. роб. сили вирішується демогр. ситуація в країні.

5. При імпорті кваліфікованої робочої сили країна економить на витратах на освіту і професійну підготовку робочої сили.

6. Іноз. робочі у вип. кризи і безробіття першими м.б. звільнені.

7. Зменшується бюджетне навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним виплатам.

8. Зростає продуктивність праці працівників і ефективність виробництва вцілому за рахунок конкуренції на ринку праці.

Негативні:

1. Збільшується безробіття

2. Збільшується соціальна напруга в країні внаслідок міжетнічних, міжнаціональних, міжконфесійних та інших соціальних проблем

3. Підвищується (погіршується) криміногенна ситуація в країні

4. Вивозяться кошти за кордон

Економічні ефекти для країн-експортерів.

Позитивні:

1. Валютні надходження до країни

2. Зменшується напруга на внутрішньому ринку праці завдяки експорту надлишкової робочої сили

3. Зрос. надходж. до бюджету у вигл. податків з фірм-посередників

4. Зростають рівень життя і добробут залишених вдома членів сімї

5. Зростає можливість інвестування внаслідок повернених на батьківщину коштів імігрантів

6. Підвищ. техніко-екон. рівень вир-ва внаслідок праці більш кваліф. емігрантів при повернені на батьківщину з розвин. країн.

Негативні:

1. Відтік інтелекту

2. Зниження конкурентоспроможності на власному ринку праці в результаті відтоку кваліфікованих робітників.

74. Державне регулювання міжнародної трудової міграції.

Регулювання імпорту робочої сили має дві основні мети:

 1. Захист національного ринку праці від стихійного потоку трудящих мігрантів, так як він загострює проблему зайнятості.

 2. Забезпечення раціонального використання іноземних працівників, тобто застосування їх праці саме в тих областях, які не можуть бути забезпечені за рахунок внутрішніх трудових ресурсів.

Регулювання імміграції приймаючими країнами. Одним з важливих методів регулювання імміграції працівників є укладання міжнародних угод, які можуть бути дво-та багатосторонніми. Їх основна мета полягає в тому, щоб ввести кількісні обмеження у процес трудової міграції. Більшість приймаючих країн використовують селективний підхід при регулюванні імміграції. Його сенс полягає в тому, що держава не перешкоджає в'їзду тих категорій працівників, які потрібні в даній країні, обмежуючи в'їзд всім іншим. Перелік бажаних іммігрантів варіюється від країни до країни, але зазвичай вони відносяться до даної з наступних категорій:

- Працівники, готові за мінімальну плату виконувати важку, шкідливу, брудну і некваліфіковану роботу

- Фахівці для нових і перспективних галузей-програмісти, вузькоспеціалізовані інженери;

- Представники рідкісних професій - реставратори картин, лікарі, практикуючі нетрадиційні методи лікування;

- Фахівці зі світовим ім'ям - музиканти, артисти, вчені, спортсмени, письменники; Зазвичай у вирішенні проблем імміграції задіяні як мінімум три державних відомства: міністерство закордонних справ, міністерство юстиції та міністерство праці, що наглядають за використанням іноземної робочої сили.

Характерними риами імміграц закон-ва є:

• Проф.. кваліфікація (повна сер освіта)

• Стаж (3-5 р)

• Обмеження особистого хар-ру (стан здоров’я, наркомани, СНІД)

• Вимоги до морального стану (терористи, профашисти, засуджені за кримінал)

• Квотування (макс к-ть мігрантів по галузях чи на окр. під-ва)

• Економ регул (плата за візи)

• Географ приорітети

• Тимчасові обмеження (терміни перебування мігрантів)

• Заборони (явні або приховані)

• Програми стимулювання рееміграції.

• Програми професійної підготовки іммігрантів.

• Програми економічної допомоги країнам масової еміграції (спільні підприємства, де будуть прац мігранти).

Поряд з державним регулюванням імміграції, існує і державне регулювання еміграції. Державне регулювання експорту робочої сили має такі цілі:

1. Захист прав та інтересів працівників-емігрантів у приймаючих країнах, протидія їх дискримінації в країні тимчасового перебування.

2. Відшкодування втрат від виїзду національної робочої сили за межі країни.

Нормативно-правова база, що забезпечує регулювання трудової еміграції, грунтується на відповідних статтях Конституції країни, національному еміграційному законодавстві, а також включає в себе двосторонні і багатосторонні міжнародні угоди.