1. Поняття управління як суспільного явища

Управління – це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об’єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою явищ та процесів.

• це ф-я організованих систем різної природи, що забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму функціонування та реалізацію визначених програм та цілей.

• Це спрямований вплив людини на об’єкти, процеси та ін.людей, які задіяні в даних процесах, з метою надати чіткий напрямок людській діяльності для отримання бажаних результатів.

Ефективність управління визначається адекватністю дій управління щодо об’єкта управління. Управління є координуючим, адміністративним, виконавчим рівнем в тактиці. Стратегічне управління пов’язане з аналізом проблем, виявленням крайових умов задач, пошуком оптимальних моделей рішень. Управління відрізняється від менеджменту. Воно визначає, хто має повноваження приймати рішення. У свою чергу, менеджмент повинен забезпечувати щоденну реалізацію підходу до управління організацією.

2. Основні риси та ознаки державного управління

Державне управління – це вид діяльності Д., яка полягає у здійсненні нею управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень викон.влади через організацію викон.законів та ін.норм.-правових актів чинного законодавства, здійсненні розпорядчих ф-й з метою комплексного соц-екон.розвитку, а також забезпечення реалізації держ.політики у відповідних сферах суспільного жяття.

Ознаки:

• держ.управл. – це перш за все соц.-політичне явище

• держ.управл.і органи, які здійснюють його ф-ї, є складовою частиною єдиного механізму держ.влади.

• держ.управл. – це процес реалізації держ.влади

Риси:

1. держ.управл.завжди являє собою певну організуючу діяльність, в результаті якої виник.конкретні управлінські за змістом відносини

2. необхідною умовою виникнення управ-х відносин є наявність суб’єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення управ-х ф-й

3. для виникнення управ-х відносин крім суб’єкта повинен брати участь і об’єкт, на діяльність якого спрямований суб’єкт

4. характер відносин, які виник.між ними є владними, а в умовах держ.управл. – державно-владними, при чому цими повноваженнями наділена лише одна сторона – суб.управління, а О.управління є лише виконавцем вказівок і директив, що поступають від суб’єкта

5. організація діяльності держ-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з умовами закону, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві

6. управлінь-ку діяльність можна певним чином розділити на етапи (цикли або фази), в основі яких є її функціональна природа і організація, робота з кадрами, керівництвом, координація, звітність, складання та виконання бюджету

7. держ.управління, функціонуючи у правовому колі чинного законодавства, у випадку його порушення тягне за собою юрид.відповід..

3. Суб’єкти та об’єкти державного управління

Суб’єкт держ.управ. – це система, наділена певною компетенцією і держ.-владними повноваженнями, що дозволяють їй втілювати свою волю у формі керівних команд чи рішень, обов’язкових для виконання. (це органи викон.влади – уряд, міністерства, місцеві держ.адміністрації; посадові особи та службовці, що наділені держ.-владними повноваженнями).

Об’єкт держ.управл. – це система, яка підпорядковується владній волі S. управління і виконує його рішення, тобто система, якою управляють. (це певна галузь промисловості, об’єднання, підприємство чи його виробничий підрозділ).

Між S.і О.виник.управлінські відносини лише завдяки тому, що S.відносно О.наділені владними повноваженнями, які дають змогу їм здійснювати свій управ-й вплив.

• Залежно від якостей і призначення розрізн.організаційні, соц та ін О.управ-ня

• За рівнем управління: людина, колективи, об’єднання людей, суспіль-во в цілому

• Відповідно до осн.сфер суп-ва О.упра-ї діяльн-ті держ.вл.поділ.на: економічні,соц.,духовні

Властивості О.управл-ї діяльн-ті:

1. цілеспрямованість, яка формує основу для аналізу і класифікації об’єктів упра-ня залежно від цілей, що ставляться та співвідношення цих цілей з реальними об’єктивними можливостями

2. смоактивність – вираж.у здатності до саморуху на основі внутр.спонукальних причин

3. здатність до самоуправління своєю життєдіяльністю і своїм розвитком

4. адаптивність до умов і факторів суп-го та природного буття

5. залежність від об’єктивних умов та факторів сусп-ої життєдіяльності і відтворення їх у своєму функціонуванні та організації

4. „Держава” як наукова категорія

Держава – це соц-політ.механізм, що виник у класовому суспі-ві з метою регуляції суперечливих відносин між класами і соц групами, врегулюванні конф.ситуацій та забезпечення відповідноготрівня соц.стабільності системи.