14.4. Організація складання податкової звітності

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено (ст. З, п. 2), що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Отже, інформація для складання податкової звітності накопичується в системі бухгалтерського обліку. Податкове законодавство лише уточнює порядок її отримання. Звідси логічний висновок, що податковий облік самостійно не існує. Він є підсистемою бухгалтерського обліку.

Інформацію для складання податкової звітності накопичують у бухгалтерському обліку на підставі документів. Це роблять спеціалісти з бухгалтерського обліку. За податками на прибуток та на додану вартість законами визначено особливості одержання такої інформації.

Для ефективного виконання завдань зі складання податкової звітності та контролю за сплатою податків потрібно керуватися відповідними законами та іншою нормативною базою, яка має бути на підприємстві. Вона дуже громіздка, включає Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної податкової адміністрації України тощо.

Зокрема, потрібно керуватися такими законами:

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 р. № 329/95-ВР (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями);

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями);

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ;

Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-Ш (зі змінами та доповненнями).

Платник податку складає податкову декларацію.

Податкова декларація, розрахунок- це документ, що подається платником податків до органу державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), що підлягає сплаті до бюджетів та державних цільових фондів у встановлені законодавством терміни.

Форми податкових декларацій встановлює Державна податкова адміністрація України за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Податкову декларацію подає платник податків до органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника податків, який приймає її без попередньої перевірки зазначених у ній показників.

Платник податків має право подати податкову декларацію органу державної податкової служби:

• через канцелярію;

• поштою з повідомленням про вручення (не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації);

• в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, у порядку, визначеному законодавством.

У Пенсійний фонд України подають звітність до системи персоніфікованого обліку і розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Звіт може бути поданий:

а) на паперових носіях;

б) в електронній формі.

Подання електронного звіту надає страхувальнику право не подавати відповідних звітів на паперових носіях. Електронний звіт подається у визначеному форматі, підтверджується електронним цифровим підписом посадових осіб страхувальника, власноручні підписи яких є обов'язковими для звітів у паперовій формі.

Центр опрацювання електронних звітів укладає із страхувальником договір про обслуговування у системі подання електронних звітів, у якому визначають права і обов'язки сторін, порядок вирішення спорів, особливості інформаційного обслуговування. Одержання електронного звіту підтверджується квитанцією.

Бухгалтер виконує роботи, пов'язані з поданням електронного звіту, здійснює його підготовку відповідно до затвердженого формату за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, направляє до центру опрацювання електронних звітів через телекомунікаційні канали загального користування. Другий примірник електронного звіту зберігається у страхувальника.

Центр опрацювання електронних звітів здійснює розшифрування звіту, перевірку його цілісності та відповідності встановленому формату, формує квитанцію про одержання електронного звіту. Квитанцію надсилають страхувальнику телекомунікаційними засобами загального користування. Другий примірник квитанції зберігається в центрі опрацювання електронних звітів.

Бухгалтер контролює одержання квитанції, а у разі її ненадходжен-ня має право подати електронний звіт повторно або надати звіт на паперових носіях до управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації як платника страхових внесків.

Бухгалтер готує також звіти до інших соціальних фондів і контролює своєчасність їхнього подання.

З метою чіткої організації складання та подання податкової звітності на підприємстві потрібно мати детальний графік подання податкової звітності та перерахування зобов'язань. У ньому передбачають такі графи (колонки): назва податку, назва звітності, кому подається, відповідальний за виконання, термін подання, фактично подано, сума платежу, перерахування коштів (дата і сума).

Такий графік дає змогу контролювати своєчасність складання і подання податкової звітності та повноту сплати податків.

Спеціалізовані газети і журнали постійно друкують уже готові податкові календарі, якими можна користуватися на підприємстві для складання податкових графіків.

Готувати податкову звітність можна вручну або в автоматичному режимі. Для цього є розроблені комп'ютерні програми, наприклад, "Бест-звіт".