Запитання для самоконтролю

1. У чому полягають сутність теорії абсолютних переваг, її позитивні та негативні риси?

2. У чому полягають сутність теорії відносних переваг, її значення та недоліки?

3. У чому полягає сутність теорії відносної забезпеченості чинниками виробництва, як здійснюється її тестування?

4. Яке значення мають чинники попиту у вихідній моделі міжнародної торгівлі?

5. Визначте умови торгівлі та її показники.

6. Чому фірми виходять на світовий ринок?

7. Визначте специфічні риси міжнародної торгівлі.

8. Яке значення має міжнародна торгівля в системі міжнародної економіки?

9. Як визначається залежність країн від міжнародної торгівлі?

Глава 4. Структура та динаміка міжнародної торгівлі

Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіально, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світогосподарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу.

Ключові поняття

Географічна структура та динаміка міжнародної торгівлі: за країнами, за типами країн, внутрішньоблокова; товарна структура та динаміка міжнародної торгівлі: за основними групами та видами, за товарними формами; структура за рівнями торговельних потоків: між країнами, наднаціональна. :

4.1. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі

Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):

• в промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;

• країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);

• країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).

Після Другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, яка посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, яка у 1963 р. посідала лише 14-те місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки - виробників нафти. У Південне-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6% світового експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).

Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить місткий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт , інші (Індія, Аргентина) - більше на внутрішній ринок.

Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках усієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, телевізори тощо.

Закон порівняльних переваг невблаганно розширює в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.

До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом на 1990 р. належали такі країни (див.табл. 2)

Таблиця 2

Основні країни-експортери та імпортери (в млрд. дол. США, 1990р.)[22, с. 23]

Експорт		Імпорт
Німеччина	421	США	515
США	394	Німеччина	356
Японія	286	Франція	234
Франція	216	Японія	234
Англія	185	Англія	224
Італія	170	Італія	182
Нідерланди	134	Нідерланди	127
Канада	131	Радянський Союз	121
Бельгія Люксембург	118	Бельгія Люксембург	120
Радянський Союз	103	Канада	119

90-ті роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчать таб. З і 4, що характеризують частку найбільших експортерів та імпортерів у 2002 р. (див.табл. 3-2)

Таблиця З Найбільші експортери та імпортери товарів у 2002р.

	Експорт		Імпорт
Країна	млрд.дол.	%	млрд.дол.	%
1. США	694	10,7	1202	18
2.Німеччина	613	9,5	494	7,4
3.Японія	417	6,5	337	5
4.Франція	332	5,1	329	4,9
5.Китай	326	5	295	4,4
6.В.Британія	280	4,3	345	5,2
7.Канада	252	3,9	228	3,4
8.Італія	251	3,9	243	3,6
9.Нідерланди	244	3,8	220	3,3
10.Бельгія	214	3,3	197	2,9
..................................................................................................................................
17.Росія	107	1,7	61	0,9
.....................................................................................................................................
46.Україна	18	0,3	17	0,3
Світ	6693	100	6693	100

Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після Другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн - спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи з Росією, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай.

Інтенсивність товарних потоків значно розрізняється по країнами та регіонами. Понад 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, приблизно 15% - на Північну Америку.

Таблиця 4

Частка регіонів у світовому експорті (2002р., %)

Регіон	% у світовому експорті
Північна Америка (без Мексики)	15,5
Латинська Америка	5,6
Західна Європа	42,4
Центральна та Східна Європа	5
Африка	2,2
Азія, Австралія, Нова Зеландія	25,8
Ближній Схід	3,9

Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом десятиліття частка цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРК призначається для інших промислово розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються, припадає 22 - 25%, на країни з перехідною економікою - 8 - 4%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн.

Дані про динаміку міжнародної торгівлі показують, що за останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, - менше ніж у 1,5 раза. Імпорт - відповідно у 1,5 рази і більш ніж у 2 рази.

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС, частка як у світовій торгівлі сягає 38,7%. При цьому внутрішньо регіональні потоки ЄС становлять близько 25% міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічне. Наприклад, США - Канада, Мексика - Латинська Америка або Японія - країни Азії, що розвиваються, та ін.

Таблиця 5 Внутрішньоблокова торгівля в 2002р.

Об'єднання країн	Частка в усьому товарообігу, %
ЄС	61,6
АТЕС	72,8
НАФТА	56,5
АСЕАН	24,0
МЕРКОСУР	11,5