3. Охарактеризуйте об'єкти та суб'єкти фінансового менеджменту

Як система управління фінансовий менеджмент передбачає наявність суб'єкта і об'єкта управління. Як суб'єкти управління на підприємстві можуть виступати посадові особи фінансової служби або працівники, в компетенцію яких входить управління організацією грошового обороту на підприємстві. Фінансова діяльність може бути розподілена між службами і виконавцями, що перебувають на різних ієрархічних рівнях управління. Оскільки малий бізнес не передбачає глибокого розподілу управлінських функцій, то суб'єктами фінансового менеджменту можуть виступати керівник підприємства і бухгалтер. Об'єктами управління у фінансовому менеджменті є грошові надходження і виплати, які складають грошовий фонд підприємства. Керований грошовий потік є замкнутим циклом припливу і відтоку коштів підприємства, розміри якого залежать від обсягу продажів, розміру дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідних запасів, структури капіталу, фінансових ресурсів тощо. Потоки грошових коштів підприємства мають певні джерела: власний капітал, позикові засоби, інші пасиви. Напрямок використання коштів передбачає створення різних активів.

грошовий фонд підприємства складається в процесі руху грошових коштів, що обслуговують найрізноманітніші господарські операції. Всі операції можуть бути згруповані за основними напрямками економічної діяльності підприємства: поточною, інвестиційною і фінансовою. Це означає, що організований рух грошових коштів у кожному конкретному випадку покликаний вирішувати певні завдання і загальна результативність господарювання залежатиме від успіхів у здійсненні кожного напрямку діяльності. Звичайно, результати поточної діяльності багато в чому визначають можливості підприємства, але й інші види діяльності також можуть сприяти подоланню виникаючої фінансової скрути. Таким чином, об'єктами фінансового управління є активи і пасиви (фінансові зобов'язання) підприємства, що формуються в процесі поточної діяльності та здійснення інвестицій. Об'єкти фінансового менеджменту - активи і пасиви підприємства тісно пов' язані між собою. Рішення про здійснення вкладень в певні активи передбачає наявність джерел фінансування. Ціна джерел, що залучаються, може бути різною, і це відіб'ється на рішенні, що приймається. Власні ресурси, на відміну від позикових, не можуть бути оцінені з погляду плати за ресурси, але можуть використовуватися достатньо ефективно при виборі ефективного варіанту інвестування. Отже, об'єкти фінансового менеджменту перебувають в постійній взаємодії і їх взаємообумовленість ставить перед суб'єктом управління завдання розробки варіантів можливих дій, забезпечуючи раціональну мобілізацію і використання грошових коштів. Питання: де взяти необхідні кошти і як із найбільшою вигодою ними розпорядитися - ніколи не матиме однозначної відповіді. Пошук альтернатив, найбільш вигідних варіантів рішень - мистецтво фінансового менеджера.

4. Сформулюйте завдання фінансового мене­джменту.

До основних завдань фінансового менеджменту відносять:

• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

• формування необхідної ресурсної бази;

• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на найбільш вигідній основі;

• управління грошовими фондами підприємства;

• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;

• формування й реалізація ефективної податкової політики;

• характер взаємовідносин з інвесторами. Планування фінансово-господарської діяльності

підприємства включає розробку і реалізацію коротко-та довгострокових фінансових планів, які є невід'ємною й важливою частиною загального плану економічного розвитку підприємства. Розробка поточних фінансових планів потребує вивчення специфіки кругообігу оборотного капіталу на підприємстві, а також докладного аналізу структури та ефективності його використання в попередні періоди.

Довгострокове фінансове планування пов'язано з використанням значного обсягу фінансових ресурсів протягом тривалого часового періоду, супроводжується значними ризиками і тому потребує тривалої й напруженої праці багатьох фахівців у галузі фінансового аналізу, планування та прогнозування. Фінансове планування передбачає розробку кошторисів капіталовкладень та поточних витрат, складання середньо- та довгострокових прогнозів, формування цінової політики, здійснення аналізу ефективності капіталовкладень, розробку планів щодо придбання інших підприємств чи реалізації власних підрозділів.

Формування необхідної ресурсної бази передбачає здійснення оцінки наявних у підприємства активів та джерел фінансування, величини та складу фінансових ресурсів, необхідних для підтримання економічного потенціалу підприємства на належному рівні й забезпечення його подальшого розвитку, вивчення джерел додаткового фінансування, контроль за станом та використанням фінансових ресурсів, емісійну діяльність на фінансовому ринку.

Оцінка ефективності капіталовкладень — необхідний і важливий етап у процесі формування довгострокових фінансових планів, які, як правило, передбачають нарощення виробничого потенціалу підприємства інвестуванням значних коштів у необоротні активи. У разі проведення такої оцінки визначають основні параметри інвестиційного проекту, зокрема майбутніх обсягів реалізації, операційних витрат і обсягів фінансування, здійснюють розрахунок відносних показників рентабельності капіталу та виробничого процесу; оцінюють вартість джерел фінансування та отримують узагальнюючі оцінки ефективності вкладення коштів.

Управління грошовими фондами підприємства зосереджується переважно на управлінні грошовими розрахунками в процесі отримання та погашення позик, емісії та погашення цінних паперів, розрахунків з підприємствами-дебіторами, акціонерами, трудовим колективом, бюджетом і неможливе без організації та підтримки взаємовідносин з комерційними, інвестиційними банками, іншими фінансово-кредитними установами, пенсійними фондами, страховими компаніями тощо. Воно передбачає також управління залишком коштів на розрахунковому рахунку, страховим запасом у вигляді високоліквідних цінних паперів та контроль за рухом грошових коштів у процесі реалізації інвестиційних проектів.

Забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку є дуже важливою функцією фінансового менеджера, оскільки на даних первинної бухгалтерської документації та фінансових звітів ґрунтуються висновки фінансових аналітиків, які, у свою чергу, є основою для прийняття фінансових рішень менеджерами підприємства.

Формування й реалізація ефективної податкової політики потребує від фінансових менеджерів знання податкового та управлінського обліку, чинних законодавчої та нормативної бази і сприяють зниженню податкового тиску, зменшенню обсягу податкових платежів, а отже, збільшенню обсягу фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємства і можуть бути використані для його подальшого розвитку.

Податкова політика підприємства включає комплекс заходів, спрямованих на зменшення об'єкта оподаткування й формування грошового потоку податкових платежів, найбільш сприятливого для підприємства. Оскільки податок на прибуток, з одного боку, є одним із основних податків, які сплачує підприємство, а з другого — найбільш регульованим із боку підприємства, управління податками полягає в основному у формуванні ефективної політики щодо сплати податку на прибуток.

Велике значення в процесі управління податками мають також пільги по оподаткуванню, на які може розраховувати підприємство і які може отримати згідно з чинним законодавством.

Характер взаємовідносин менеджменту підприємства з потенційними та реальними інвесторами, зокрема з акціонерами, суттєво впливає на процес залучення джерел фінансування, оскільки капітал підприємства може формуватись за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

5. Опишіть механізм, методи і прийоми фінансового менеджменту

Механізм фінансового менеджменту — цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Важливо підкреслити, що механізм фінансового менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі складові взаємопов'язані, взаємодіють і перебувають у процесі розвитку та удосконалення (рис. 15.8).

У механізмі фінансового менеджменту розрізняють рівні:

1) міжнародний (механізм фінансового менеджменту транснаціональних корпорацій);

2) національний (стосується механізму фінансового менеджменту суб'єктів господарювання в межах фінансової системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);

3) ринковий (особливості фінансового менеджменту, зумовлені впливом ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків);

4) галузевий (на механізм фінансового менеджменту впливає законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність суб'єктів господарювання певної галузі);

б) відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);

6) внутрішній (специфіка механізму фінансового менеджменту на цьому рівні визначена в статуті та внутрішніх положеннях суб'єкта господарювання).

За допомогою методів ФМ можна оцінити ризик та вигідність фін вкладень, визначити шв-ть обороту активів підп-ва та еф-ть розміщення коштів у конкретний вид активів. Методи можна об’єднати в дві групи: 1) неформалізовані: експертних оцінок; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць та ін.; 2) формалізовані: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; процентних чисел; простих і складних процентів; дисконтування та ін. Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики: середніх та відносних величин; групування; індексний та ін.

Прийоми фінансового менеджменту

Фінанси підприємств є опосередковану в грошової форми сукупність економічних відносин, які творяться у процесі освіти, розподілу, використання грошовихсредств[1]. Фінансовий менеджмент є управління рухом фінансових ресурсів немає і регулювання фінансовихотношений[2].

У основі руху фінансових ресурсів лежить рух капіталу, тому загальним змістом усіх прийомів фінансового менеджменту є грошові відносини, пов'язані з оборотом капіталу, ні з рухом грошей.

Отже, прийоми фінансового менеджменту є способи впливу грошових відносин визначений об'єкт самонаведення досягнення конкретноїцели[3].

За напрямками дії прийоми фінансового менеджменту можна розділити ми такі групи:

- прийоми, створені задля переклад коштів;

- прийоми, створені задля переміщення капіталу його приросту;

- прийоми, що носять спекулятивний характер (чи спекулятивні операції);

- прийоми, створені задля збереження здібності капіталу приносити високий прибуток.

Прийоми із переведення коштів включають прийоми, пов'язані з розрахунками за куплені товари, роботи, послуги; їх основу становлять грошові відносини, пов'язані з купівлею-продажем цих товарів. Під час вивчення прийомів цієї групи слід подивитися на поняття розрахунків, які представляють систему організації та регулювання платежів з грошовим вимогам, і зобов'язанням; їх основне призначення залежить від обслуговування грошового обороту (платіжного обороту).

Існують такі основні форми розрахунків: готівкові і безготівкові, що потенційно можуть функціонувати лише у органічномуединстве[4]. Готівкові розрахунки – ценалично-денежние розрахунки грошовими одиницями. Безготівкові розрахунки включають розрахунки з допомогою кредитних ідебитних карток, смарт-карти; платіжні доручення; інкасо;документарний акредитив; розрахунки чеками, і навіть розрахунки у деяких формах, передбачені Законом, банківськими правилами і застосовуваними на практиці звичаями ділового обороту.

Під переміщенням капіталу його приросту розуміється інвестиційна угода, пов'язана, зазвичай, з довгостроковим вкладенням капіталу, тому прийоми, створені задля переміщення капіталу, є засоби здійснення його приросту, засоби одержання доходу із капіталу у вигляді його приросту. До основним прийомів цієї групи ставляться: депозит, рента, лізинг,селинг, факторинг, франчайзинг, овердрафт і багато інших. Розглянемо окремі.

Депозит від є внесок коштів чи цінних паперів до банку за зберігання. Він є джерелом банківського кредитного капіталу, використовуваного для видачі кредитів, проведенняфакторингових операцій, здійснення інвестицій та інших операцій, тому депозит оплачується банком.

>Рента є це регулярно отримуваний дохід із капіталу, облігації, майно, який вимагає від одержувача здійснення підприємницької діяльності.

Лізинг – це форма довгострокової оренди, що з передачею у користування устаткування, транспортних засобів чи іншого рухомого і нерухомого майна, крім земельних ділянок та природних об'єктів. Власне, лізинг є форму матеріально-технічного постачання з одночасним кредитуванням і орендою.

Франчайзинг – це вид відносин між ринковими суб'єктами, коли один бік (>франчайзер) передає боці (франчайзі) за плату (роялті) декларація про здійснення певного виду бізнесу, з допомогою розробленої системи його ведення.

Різновидом торговельно-комісійної операції, що з кредитуванням оборотних засобів, є факторинг. Він є інкасо дебіторську заборгованість покупця, і навіть є специфічної різновидом короткострокового кредитування і посередницьку діяльність як.

>Спекулятивная операція – це короткострокова угоду з отримувати прибутки як різниці у цінах (курсах) купівлі й продажу, різниці у відсотках, узятих в борг і відданих під час кредит. Основними прийомами, які належать до спекулятивним операціям, ставляться:репорт;депорт; операції з курсовими різницями; операціїсвоп; валютний арбітраж; відсотковий арбітраж; валютна спекуляція.

Під прийомами, спрямованими зберегти здібності капіталу приносити високий прибуток, розуміються прийоми управління рухом капіталу умовах ризику та соціальної невизначеності господарськоїситуации[5]. До цій групі ставляться такі прийоми, як страхування і бачить запоруку. Страхування – це система економічних відносин, куди входять освіту спеціального фонду коштів (страхового фонду) і його використання (розподіл і перерозподіл) задля подолання і відшкодування різноманітних втрат, шкоди, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками) шляхом виплати страхове відшкодування і страхових сум. Запорука є засобом забезпечення виконання зобов'язань перед кредитором.

Отже, у "справжній главі було розглянуто основні прийоми фінансового менеджменту і охарактеризовані основні їх.