12. Проаналізуйте витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах. Теорія трансакційних витрат р. Коуза

Витрати виробництва – це те, у що обходиться створення продукту підприємства. Альтернативні витрати – це дійсні витрати виробництва на певний товар, які дорівнюють найвищій корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, якби витрачені виробничі ресурси використовувались по-іншому. Зовнішні витрати – витрати, пов’язані з придбанням фірмою ресурсів, тобто витрати на сировину, матеріали, робочу силу. Дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати альтернативний ресурс. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і називаються ще бухгалтерськими витратами. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів, тобто враховуються ще внутрішні витрати. Внутрішні витрати – витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми або підприємця (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності). При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів. Наприклад, підприємець у своєму будинку організував виробництво. Вмінені витрати при цьому – орендна плата, яку він міг би отримувати, якщо здав би будинок в оренду.

Постійні витрати(FC) – витрати, обсяг яких не залежить від обсягів виробництва – амортизація, опалення, реклама, страхування, рентні платежі.

Змінні витрати (VC) – витрати, обсяг яких змінюється відповідно до змін обсягів виробництва – капітал, праця.

Сукупні (загальні) витрати (TC) – сума постійних та змінних витрат. Для того, щоб порівняти витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати (AC). Середні витрати поділяються на середні постійні та середні змінні. Теорія Коуза – фірма скорочує витрати зумовлені не технологією в-ва, а процесом взаємодії ринкових агентів – трансакційні витрати – витрати пов'язані з передачею прав власності: витрати на збір та обробку інфо, на провед переговорів тощо.

12. Розкр. Сут-ть вир-ої ф-ії з 1 змін.Фак-ом. Правило спадної віддачі.

Дослідження вир-ї ф-ії зводиться до вивчення впливу зміни кіл-ті викор-ня 1го фактора вир-ва змінного хар-ру на обсяг випуску продукції.

Коли обсяги викор-ня всіх факторів вир-ва, окрім 1го,є фіксованими, економісти називають таку ВФ одно факторною. Осн.показ-ми тут є динаміка сукупного(ТР), середнього(АР) та граничного(МР) продукту змін-го фактора вир-ва. Взаємозв’я­зок показників ТР, АР і МР та обсягу викор-ня змін.фак-раХ ілюструє рис.1. Сукуп.продукт збільш. разом із збільш. змін.фак-раХ і досягає у т.А найбільш.знач.,по­тім збільш. припиняється. Серед.продукт збільш., досягає найбільш. знач. у т.В, потім спадає. Гранич. продукт збільш., досягаючи найбільш. знач-ня у т.С, потім спадає.

Хар-р зміни пок-ків означає, що, починаючи з певного моменту (на рис — т.С),кожна додат.1ця змін.фактора стає все менш результативною.

Закон спадної віддачі змін фактора вир-ва.

Згідно з цим з-ом залучення до процесу вир-ва все більшої додат-ої кіл-ті певного фактора за незмінних обсягів інших фак-ів призводить до того, що віддача (прод-ть) кожної наступ.1ці змін.ресурсу буде менша за віддачу поперед.1ці цього ресурсу, тобто гранич.прод-ть спадає.Закономірним є те, що криві АР і МР на рис. 1б перетин.в т.В, де серед.прод-ть змін.фак-ра є макс, тобто досягається найефективніше викор-ня ресурсу.