4. У чому полягає стратегія розвитку підприємства. Стратегічні рішення в галузі організації і функціонування операційних систем

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Корпоративна стратегія ґрунтується на місії компанії та відображає як саме фірма планує використовувати свої ресурси, і функції з метою забезпечення конкурентної переваги. Метою розробки стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем. Основними завданнями формування стратегії підприємства є: вибір ефективних напрямків господарської діяльності, які необхідно розвивати; визначення розміру капітальних вкладень та інших ресурсів, необхідних для здійснення обраних напрямків господарської діяльності; оцінка результатів віддачі. СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства. Найбільш визначальним та суттєвим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей діяльності підприємства. Існує система стратегічних цілей, яка має певні вимоги до себе. Система стратегічних цілей: повинна бути багаторівневою – це означає, що повинна бути визначально головна ціль та ряд підрядних цілей; неоднорідно за періодом часу; різноманітною за змістом або предметом відображення, тобто має бути вказано конкретне виробництво. інвестиційна діяльність; нерівнозначною за об’єктом характеристики.

З метою реалізації спільного стратегічного плану на підприємстві повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в галузі організації та функціонування операційної системи. Наведемо основні з них:

вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постова складання виробів;

вибір виробничої потужності підприємства;

широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників;

вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших;

місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини;

рівень завершеності продукції, що виготовляється;

рівень технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

5. Компетентність та конкурентоспроможність

Основне завдання операційної системи - переробити надходять ресурси в кінцеву продукцію, тобто в товари або послуги, з метою задоволення конкретних потреб споживачів. Виконуючи це завдання, операційна система покликана допомогти підприємству в досягненні вираженою компетентності та конкурентоспроможності на ринку. Виражена компетентність - це показник, що характеризує можливість підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентоспроможність, яка дозволяє підприємству залучати і зберігати споживачів. Компетентність є основою конкурентоспроможності. Так, наприклад, підприємство, що займається доставкою товарів, може мати у своєму розпорядженні максимальний парк нових вантажівок, але виражена компетентність не буде досягнута, оскільки характеристика парку не є визначеною для його конкурентоспроможності, якщо значна частина клієнтів потребує доставки невеликих вантажів.

Компетенція організації – коло повноважень будь-якої організації, установи чи особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід. Компетентність працівника — це ступінь його кваліфікації, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним.

Компетентність менеджера - це результативність та ефективність дій менеджера згідно з цілями та стратегіями фірми

Конкурентоспроможність - здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах. Об'єкти, що володіють конкурентоспроможністю, можна розбити на чотири групи: товари; підприємства (як виробники товарів); галузі (як сукупності підприємств, що пропонує товари або послуги); регіони (райони, області, країни або їх групи). Конкурентоспроможність товару споживач оцінює з точки зору своїх потреб і повноти їх задоволення. Конкурентоспроможність підприємства оцінюється споживачем з точки зору положення підприємства на ринку. Можна виділити чотири типи суб'єктів, які оцінюють конкурентоспроможність тих чи інших об'єктів: споживачі; виробники; інвестори; держава. Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку. Конкурентоспроможність підприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства. Конкурентностійкість підприємства - це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодо іншого, або - це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції.

Критеріями конкурентоспроможності є:

мінімізація сумарних витрат на одиницю продукції;

• першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;

• висока надійність і довговічність вироблюваних виробів;

• гарантований час доставки;

• "індивідуалізація" виробів на вимоги замовника;

• гнучке регулювання обсягів випуску продукції.