28. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.

Софістів називають давньогрецькими просвітниками.Софісти як професійні «вчителі мудрості» були зако­номірним породженням демократії, розвиток якої зумо­вив потребу в інтелектуалах — професійних політиках, ораторах, суддях. Вони навчання мудрості перетворили на соціальне заняття, яке оплачувалось.Це філософи, які вчили поводитись із словом, через ораторські здібності навчали учнів впливати на маси, перекрнувати у прийнятті певних рішень. Для них важливою була річ СУГЕСТІЇ (навіювання) та раціональний аргумент.Вони вважали, що доброчесними не стають, а народжуються. Вони були новаторами, йщли проти інерційно пануючих принципів. Здобували прихильність у молоді.Мали суто практичні цілі і висували наперед проблеми виховання.Вони брали платню за навчання, мандруючи, навчали.Вони вважали, що там, де добре – і є Батьківщина, вони були першими космополітами. Тут виникає таке явище як ПОСТРАКІЗМ – вигнання із рідної землі.

Як і просвітники XVIII ст., вони винесли на суд розуму вірування, традиції, моральні засади суспільства. Аналі­зуючи й критично оцінюючи їх, вони сприяли їх занепа­ду, релятивізували і розвінчували їх сакральність, набли­жаючи водночас кризу й самої полісної демократії. , софісти доводили неможливість отримання достовірних і загаль-нозначущих знань про речі, нга основі залежністі від стану органів чуття. А основним завданням філо­софії вважали не набуття знання про світ, а виховування людей, навчання їх жити. Софісти стверджували, що іс­тин стільки, скільки людей, вони мало переймалися пи­таннями істинності знання. Проте поза їх увагою не зали­шилося питання про соціально-практичний сенс знання. Це живило їх постійний інтерес до мови, ораторського мистецтва, методів і засобів переконання і заплутування суперника в дискусії. Через це терміни «софіст», «софіс­тика» набули негативного значення.

29. Мудрець перед лицем смерті – Сократ.

1. Бог після смерті

2. Недосконалість законів але необхідність слідувати їм

3. Смерть є благом а не злом – звільнення від недосконалості тіла

4. Смерть – звільнення від недосконалого тіла

5. Істина через почуття не пізнається

6. Знання - пригадування

7. Любов, краса добро – існували в душевному світі за яким душа скучає

8. Душа – вічна і незмінна

9. Всі речі прекрасні через прекрасне як таке

10. Душа приносить життя, протилежність життю – смерть, протилежність смерті – безсмертя – душа безсмертна

30. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.

Головне для Сократа — процес пошуку понять. За життя не написав жодного рядка, бо не міг зупинити своїх думок. Якби не учні ми б не мали уявлення про Сократа. Фундатор афінської школи. Ведучи розмову з людьми він видавав із себе невігласа, нічого не знаючого, Водночас ставав найкращим другом свого співрозмовника, просив якнайповніше розповісти про щось. Згодом скидав з себе маску і показував спів-роз. його помилки, тому той і визнавав себе невігласом. Це примножувало кількість його ворогів. “Я знаю. що я нічого не знаю…” – ІРОНІЯ. Син акушерки. успадкував мистецтво від матері і казав: “Я приймаю пологи в душі. Душа не може досягти істини якщо не вагітна. Мати допомагає народженню дитині, а С. допом. народжув. істині. “Жодна людина не може народити істину сама”-МАЄВТИКА. Маєвтика – це мистецтво приймати душевні інтелектуальні пологи.У діалозі “Банкет” С. каже, що “жінка підключається до вічності через народження дітей, а чоловіки через народж. душі