75. Антропологія Томи Аквінського. Людина як compositum душі і тіла (вчення про людину).

Август. говорив, що тіло відкидається, але його не можна відкидати. Тома говорить про з’єднання душі і тіла. Люд. без душі – труп, а без тіла – привид. Наголошує, що д. і т. – це спосіб поєднання, тіло животвориться душею. Тіло причетне до суті духовної діяльності людини. Людина не тільки душа. Душа – не лише двигун тіла, а її субстанціальною формою. Людська особистість є найдосконалішою в людській природі. У всіх люд. інтелект є єдиним, лиши у Богові інтелект є сутністю, а в люд лише потенціал сутності. Не інтелект мислить, а людина. Томі вдалося примирити Арістотеля з Христом і це виправдання було справжнім переворотом. Докази існування Бога-це теж мислення Арістотеля. Томізм важко уявити без Арістотеля.

76. П’ять раціональних доказів буття Божого у теології Томи Аквінського

Т.Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п'ять доведень, які стали класичними у західноєвропейській теології:

1. Оскільки все в світі рухається, то має бути «першодвигун», або «першопоштовх» рух;, — Бог.

2. Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною усього є Бог.

3. Все в світі існує не випадково, а з необхідністю. Ця необхідність — Бог.

4. Всі речі мають різні ступені досконалості Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.

5. У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А, значить, повинна існувати «остання» і головна ціль - Бог.Проте, .деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про Трійцю, про втілення Христа. про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити не тому, що вони протирозумні, ірраціональні, а тому саме, що вони «надрозумові», їх доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.Хоча Ф.Аквінський і підпорядковує науку релігії, але розмежувавши сфери їх застосування, він відкрив певні можливості і для розвитку наукового знання.

77. Співвідношення віри і розуму, теології і філософії в ідейній спадщині Томи Аквінс.

Ще у попередні століття західноєвропейськими схоластами була висунута теорія «двох істин». Згідно з даною теорією наука і пов'язана з нею філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. Схоластика, особливо її розвинута форма — томізм, практично вирівнює в значущості віру й розум. На відміну від них, теологія здобуває істину в божественному одкровенні. Таким чином теорія «двоїстої істини» поділила, так би мовити, сфери впливу між теологією і наукою. Божественне одкровення, вважали представники цієї теорії, недоступне розуму.

Тома Аквінський чітко визначає сферу науки і віри.В тих випадках, коли є можливість вибору, ліпше розуміти, ніж просто вірити. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але, хоч наукове знання об'єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини Одкровення».

Тома Аквінс.писав у сумі про язичників, що він думає про тіло, аби мислити про душу, про душу, щоб мислити про окрему субстанцію, а про неї, щоб думати про Бога. – Ієрархічна система. Його називали Доктор Ангелікус.Тома примирив Арістотеля з Христом. Він намаг.переорієнтув. з філос. Платона на Арістотеля. Відчуття – це вікна душі. Є 5 типів відчуттів. Бог, його образ пов'язані із матеріальним світом.Тому повністю зневажати матерію не можна. Сутність та існування лише у Бога є тотожними. Для Томи найблагороднішим у всій природі є особистість. Не інтелект мислить, а особистість. Інтелект є унікальним у коного, він керує волею.

Християнська істина стоїть вище розуму, але вона не суперечить йому. Істина може бути одна, бо походить від Бога. Оскільки кінцевим об'єктом теології та філософії і джерелом всякої істини є Бог, то не може бути принципової суперечності між Одкровенням і розумом, між теорією і вірою. Водночас не всі «істини Одкровення» можна довести раціонально. Наскільки обмежений людський розум стоїть нижче божественної мудрості, настільки філософія нижче теології. А тому філософія і є «служниця теології». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтовувати христянські догми. Логічні доведення допомагають краще зрозуміти ці догми і зміцнити віру людини.