- •1. Предмет історії філософії
- •2. Природа філософського знання, його місце у світогляді.
- •3. Духовне зростання людства крізь призму ясперівської концепції осьового часу
- •4. Західна та східна культурі парадигми. Проблеми сумісності.
- •5. Філософська культура Стародавнього Сходу. Основні особливості
- •7. Основні засади буддизму
- •8. Проблема страждання у буддизмі
- •9. Чотири буддистські благородні істини
- •10. Жень як центральна категорія конфуціанства.
- •11. Вчення Конфуція про виправлення імен.
- •12. Ґенеза, природа і розвиток античної філософії
- •13. Періодизація античної філософії.
- •14. Роль Гомера і Гесіода у формуванні давньогрецького світогляду
- •Гомер «Іліада», «Одіссея»
- •Гесіод «Теогонія», «Праці і дні»
- •14. Гомер і Гесіод.
- •15. Перші іонійці – натурфілософія мілетської школи
- •16. Філософія Фалеса.
- •20. Діалектика Геракліта Ефеського.
- •21. Геракліт і його вчення про Логос
- •24. Вчення про буття і небуття Парменіда.
- •Буття – Єдине
- •25. Апорії Зенона: логічне доведення відсутності руху.
- •26. Атомістична теорія Демокріта.
- •27. Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину.
- •28. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.
- •29. Мудрець перед лицем смерті – Сократ.
- •30. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.
- •31. Переоцінка Сократом традиційних цінностей.
- •32. Постать Сократа. Історико-філософські наслідки.
- •34. Еллінська класика - тематика класичної грецької філософії
- •35. Друга навігація Платона та її наслідки для античної філософії.
- •36. Вчення Платона про ідеї
- •37. Структура платонівського світу ідей
- •38. Гносеологічні погляди Платона – теорія амнезису.
- •39. Проблема людини у Платона – дуалізм душі і тіла.
- •40. Діалог Платона Федон.
- •41. Критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї.
- •42. Філософська система Арістотеля
- •Історичний підхід
- •Класифікація наук
- •44. Психологія Арістотеля – вчення про три душі.
- •45. Етика Арістотеля
- •46.Дві парадигми природи мист-ва: Платон і Арістотель. Вчення Аріфстотеля про катарсис
- •47. Вчення Арістотеля про Катарсис
- •48. Александр Македонський і перехід від класичної до елліністичної епохи. Зміна орієнтирів.
- •49. Філософські напрямки елліністичної епохи(епікуреїзм,стоїцизи, еклектизм)
- •50. Філософія скептицизму
- •51. Основні риси філософії стоїків
- •Епіктет
- •Марк Аврелій 2 ст
- •52. Стоїцизм. Періодизація і загальна х-ка
- •53. Філософія неоплатоніків. Вчення Плотіна про еманацію. Тріада неоплатонізму.
- •54. Вчення Плотіна про еманацію. Тріада неоплатонізму
- •56. Етика неостоїцизму – Сенека
- •57. Феномен християнства в історичному контексті.
- •58. Філософсько-богословські теорії Філона Александріївського. Теологічне переосмислення вчення про Логос. Гносеологічний принцип містичного екстазу
- •60. Періодизація патристики
- •61. Апологетика перших століть християнства. Фідеїзм Тертулліанна
- •62. Антагонізм граду земного і граду Божого у філософіїї Августина Блаженного
- •63. Філософські і богословські погляди Августина.
- •64. «Сповідь» Августина Блаженного.
- •65. Вчення про предестинацію Августина.
- •66. Августинове тлумачення проблеми співвідношення волі людини і волі Бога: проблема божественної благодаті. Вчення про предисценацію.
- •67. Пізня патристика. Северин Боецій.
- •69. «Розрада від філософії» Северина Боеція
- •"Бог- это само счастье, как высшее счастье".
- •70. Загальна характеристика схоластики та її періодизація.
- •71. Полеміка реалізму і номіналізму.
- •72. Рання схоластика. Ансельм Контерберійський.
- •73. Ансельм Кетерберійський і онтології доказу буття Бога
- •74. Зріла схоластика. Тома Аквінський.
- •75. Антропологія Томи Аквінського. Людина як compositum душі і тіла (вчення про людину).
- •77. Співвідношення віри і розуму, теології і філософії в ідейній спадщині Томи Аквінс.
- •79. Пізня схоластика. Вільям Оккам. “Бритва Оккама”
- •80. «Бритва Оккама» і специфіка пізньої схоластики
- •81. Антропоцентричність філософії епохи Ренесансу.
- •82. Натурфілософські ідеї мислителів доби Відродження.
- •84. Скептицизм Мішеля Монтеня
- •85. Зародження протестантизму. Мартін Лютер.
- •86. Емпіризм Френсіса Бекона
- •87. Емпірико-сенсуалістична лінія в теорії пізнання Нового часу.
- •88. Суб’єктивістське перетлумачення людського пізнання. Протиставлення суб’єкта до об’єкта у філософії Рене Декарта.
- •89. Принцип раціоналістичного методу Декарта.
- •91. Релігійна філософія Блеза Паскаля.
- •92. Суперечлива природа людини у паскаля. Людина як «Мислячий очерет».
- •93. «Думки» Паскаля. Основні ідеї.
- •95. Феномен Просвітництва (від деїзму до атеїзму). Значення «Енциклопедії».
- •96. Деїзм філософії просвітників.
- •99. Ідеалістичне спрямування німецької класичної філософії.
- •100. Особливості діалектичного методу Гегеля. Гегелівська тріада.
- •101 Філософська система ґ.В.Ф. Геґеля.
- •102. Суперечність між системою і методом у філософії Гегеля
- •103.Етичні погляди Канта.
- •104. Гносеологічна концепція Канта. Розум і Розсудок.
- •105. Особливості розвитку філософії в хiх ст. Започаткування некласичної парадигми
- •106. Передекзистенціалізм Скорена Кєркегора. Вчення про 3 стадії людського існування.
- •107. Філософія життя. Загальна х-ка
- •109. Філософія Фрідріха Ніцше. Загальна х-ка
- •110. Ніцшівське протиставлення аполлонічного та діонісійного начал у житті і культурі.
- •111.. Психоаналіз і духовна ситуація хх століття.
- •112, 113. Головні засади фройдизму. Неофройдизм. Поняття колективного безсвідомого.
- •114. Філософія позитивізму. Основні етапи
- •115. «Перший позитивізм» Огюста Конта. Критика «псевдопонять» і «псевдопроблем» метафізики.
- •116. Неопозитивізм і «лінгвістичний поворот» у філософії.
- •117. Екзистенційна філософія у хх столітті.
- •118. Людське існування у світлі онтології: філософські погляди Мартіна Гайдеґґера
- •119. Релігійна та атеїстична форми екзистенціалізму.
- •120. Екзистенція і трансценденція у філософії існування.
- •123. Філософія неотомізму.
72. Рання схоластика. Ансельм Контерберійський.
Прибічник августинізму, захищав примат віри над розумом «Вірю аби розуміти».Істини одкровення можна раціонально обгрунтувати. Апостеріорне доведення – грунтується на досвіді. Будь-яка річ може існувати і неіснувати. Все суще є одиничним, дане чуттєво. Всі речі є віипадковими і відносними.Світ існує надалі, після змін, і якось підтримується. Значить, є вища сутність, яка є особливим началом світу, і ним є Бог.
Апріорне доведення – є незалежним від досвіду, виходить з розуму. Теза доводиться як антитеза антитези. Бог – сукупність усіх можливих досконалостей серед яких має бути і предмет існування. Бог існує оскільки існує поняття максимально досконалої істоти. Із логіки виводиться онтологія, із мислення – буття.Вище, нвж Бог не можна помислити нічого.З факту мислення про Бога виходить факт його буття.
73. Ансельм Кетерберійський і онтології доказу буття Бога
Доведення Бога – Апостеріорне –
1. все що існує є речове, відносне і випадкове
2. якщоб ніщо більше не існувало, весь світ бувби примарним і неіснував.
3. цей світ продовжує існувати
4. а тому за випадковим і відноснимєщось вічне і незмінне і абсолютне, те що було б основою цього зовнішнього світу.
5. ідучи від випадкового і відносного слід допустити особливе начало у світі.
6. всі явища - явища сутності.
Ансельм Кентерберийский обращает внимание на тот факт, что все конкретно сущее, т.е. чувственно данное, "вещное" - случайно и относительно. Но весь мир не может быть случайным и относительным, поэтому необходимо признать, что за случайным и относительным стоит нечто вечное, неизменное и абсолютное. Например, все вещи - это некие блага, к которым стремятся все люди: "Все люди от природы стремятся к благам" - утверждает Ансельм. Однако ни одна из вещей не обладает всей полнотой блага. Вещи благи потому, что в той или иной степени причастны Благу самому по себе, которое является причиной всех частичных относительных благ. Благо само по себе есть первичное Бытие, которое превосходит все, что существует - высшее благо, высшая сущность, высший индивидуальный Дух. Это Бытие и есть Бог. Апріорне доведення – не з досвіду а з Розуму. В інтелекті і реальності існує такий обєкт вище якого нічого немає.з поняттям про обєкти доводиться його реальність з логіки виводиться типологія мислення від супротивного.
1. існує безумець, який заперечує існування Бога
2. потрібнощоб було відомо, що заперечується –що таке Бог, яка в нього сутність
3. Бог це те, вище защо нічого не можна помислити – сукупність усіх досконалостей
4. Але в числі досконалості повинен бути предикат досконалості, інакше ці досконалості ніщо
5. Бог існує, бо існуєпоняття найдосконалішої істоти.
Загальні поняття існують до конкретних речей – спочатку удумки Бога про світ а потім і всеь світ
74. Зріла схоластика. Тома Аквінський.
Зріла Схоластика(12-13) (середньовічні університети) – Тома аквінський, Платонізм витісняється арістотелізмом. Єритичний Авероїзм(душа єдина на всіх)
Актуальнее – реалізовується досконаліст – дійсне
Форма – актуальне яке недопускає потенційність – Бог – джерело будь якого оформлення
Сущее ідобре – взаємозамінні – Бог+матерія – кущ і мойсей, сутність і існуваня
Є догми які неможливо доказатти
Люди- душа і тіло ні труп ні привид – єдність і рівновага душі і тіла
Тіло Христа із Богом, 5 відчуттів – пять вікон душі
Думаю про тіло шоб мислити про душу – окрема субстанція - Бог
