2. Епіктет

Потрібна освіта, яка може навчити людей двом речам:

1) застосуванню основних догм в реальних життєвих ситуаціях в гармонії з «природою»

2) вмінню розрізняти ті обставини, які находяться під нашою владою,і ті, які їй не підкоряються. Бо є веління долі, наче появлення волі божої, Людина не повинна протистояти їй, чи показувати своє незадоволення, бо це є воля божа. Тому завдання людини – навчитись правильно відноситись до життя і виховати в собі правильні бажання. Людина повинна хотіти бути доброчесностіі перемагати гріх. Гріхи розрізняються в матеріальному значенні, Але в моральному вони всі однакові.

В процесі вдосконалення Епіктет визначав три стадії:

1) Людину навчають об’єднати свої бажання з вимогами правильного розуму і досягнути душевного спокою.

2) людину навчають робити вчинки, які відповідають її обов’язку – Людина починає поводити себе, як справжній брат, син, громадянин…

3) формування суджень і правильної оцінки того, що відбувається – на цій стадії людина може створити безпомилкове моральне судження.

Бог, за Епіктетом, - батько всіх людей, і всі люди за своєю природою – брати. Ми повинні любити всіх людей і не відплачувати злом на зло, але він не відкидував необхідності покарання. Вважав, що за порушення закону необхідно карати, але покарання не повинно бути поспішним, під владою гніву. Покарання повинно пом’якшуватись милосердям, адже кара – не тільки спосіб залякування, але і спосіб виправлення зловмисника

3. Марк Аврелій 2 ст

добро це є життя у злагоді із всесвітом, а злагода із всесвітом – це те саме, що послух волі Бога. Він має сумніви щодо безсмертя, але оскільки ти можеш померти в любу секунду, то це не має займати наших роздумів.

„люди існують одне для одного” „Любіть людство. Наслідуйте Бога. Досить буде пам’ятати, що закон править усім.” – він вважає, що людина якщо і чинить недобре, то лише тому, що вона не відає, що робить.

„Чи око потребує винагороди, за те, що воно бачить, чи ноги, за те, що вони ходять? Вони існують заради цього, і нагородою їм є те, що вони реалізують закон свого існування; так і людина створена для добрих справ, і, коли він творить добро, він старається заради загального блага, реалізуючи таким чином закон свого існування, і стає самим собою” – тобто ти вже живеш, тобі, ще потрібні якісь винагороди, життя і є винагородою.

Марк Аврелій ділить людину на три складові: тіло, душу і розум. Про це він висловлюється так: „ти – маленька душа, що рухає труп”. Душа людини є матеріальною, а ось розум є нематеріальним. Він народжується розумом всесвіту, це частинка бога, це керуюче начало. Розум – це демон, якого бог дав кожній людині в якості керівника.

52. Стоїцизм. Періодизація і загальна х-ка

Стоїцизм – найкривавіший напрямок у всій елліністичній філософії, що обіймає 7 століть(4 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.). є рання стоя, середня та пізня. Засновником цієї школи був Зенон з Кітіона (II ст. до н.е.), найбільш відомими представниками - Сенека , Марк Аврелій.

Слово стоя виник від законод.чинника, люди, народжені не в Афінах, навчались стоячи. Стоїцизм утверджує те, щолюдина повинна здобути незалежність від світу, звільнитись від бажань. Змінити щось у світі – неможливо! Філософ не мав повністю цуратись соціального життя,але мав бути позбавлений пристрастей, не показував свого скепсису до життя,не відкидав культуру, просвітництво, релігію. Бажання віднайти баланс між соціальним та природнім. Стоїки є зваженими, консервативними, незворушними(апатичними). Важливим є воля до знання і дотримання поглядів, які сповідуєш. Найактивніше розвив. У Греції та Римі на лат.основі.

«мудрого необхідність веде, дурного волочить». Отже, ідеалом, до якого повинні прагнути люди, є пристосування до законів природи та вивчення її та природи самої людини.. Якщо жити у злагоді з природою, то здобудеш щастя і доброчинність. Треба навчитись керувати собою, бути просто байдужим до благ, краси, любові і т.п.