13. Соціальні та соціально – психологічні проблеми осіб, що зазнали впливу деструктивних сект.

Можна виділити фактори, що визначають культову уразливість індивіда. До таких відносяться: період розвитку, ситуація, особиста біографія, психологічна схильність.

Проходження основних етапів психосоціального розвитку й відповідних їм криз припускає ріст імовірності залучення в культи. Психопатологія тягне її носіїв у культи (як і до релігії в цілому). З іншого боку, «секти» можуть провокувати схильність до психічних захворювань. Трансові культи, що практикують стани медитації, трансу, містичного екстазу особливо небезпечні й одночасно привабливі для істериків У цілому ж справжня релігійність протистоїть психічній нестійкості. Суттєво для залучення й сприятливе сприйняття образів і моделей, що відповідають, у термінології К. Г. Юнга, архетипам аніми й анімуса (транскрипція найдавнішого вчення про инь і Ян.

В особистості чоловіка архетипу аніми співзвучні образи вічної жіночності, Софії, Богородиці, Церкви, релігійної групи й релігійної родини. Архетип анімуса в надрах жіночої психіки відповідає батьківському початку, Логосу, силі, що визначає зміст. Він проектується в символіці Христа, Дон Жуана. Архетип же старого мудреця проявляється в образах пророка, учителя, гуру. Сприйняття конкретного явища інтенціонально визначається і якостями, що виходять із позачасових глибин архетипу. Культовому лідерові, наприклад, індивід «архетипічно» схильний приписувати такі характеристики, як зрілість, мудрість і духовність

Поняття «секта» ще не має чіткого наукового визначення в соціології й психології, хоча в міжнародній практиці зустрічається досить часто для того, щоб вважатися цілком устояним юридичним терміном. У соціальному аспекті сектою можна назвати організацію або групу осіб, замкнених у своїх вузьких інтересах (у тому числі й культових), що не збігаються з інтересами суспільства, що прямо суперечать їм

У психологічному аспекті тоталітарна секта, або деструктивний культ, - це авторитарна ієрархічна організація (релігійна, філософська, політична, психотерапевтична, освітня, комерційна та ін.), що практикує облудне вербування й контроль свідомості своїх послідовників, що будується навколо харизматичного лідера, який й використовує у своїй діяльності різні психотехніки в комбінації з гіпнозом, впливом, викликає психологічну дестабілізацію особистості, відключає критичне мислення (що вводить людину в змінений стан свідомості), здійснює загальний (тотальний) контроль над усіма без винятку сторонами життя адепта, складає практики, правила поведінки, норми спілкування і т.д., що суперечать нормам етики й моралі, прийнятим у суспільстві.

14. Шляхи соціально-педагогічної профілактики поведінки неповнолітніх.

Всі профілактичні заходи можна розділити на три типи: первинна, вторинна і третинна профілактика.

Первинна, або переважно соціальна, профілактика спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика є масовою і базується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів мікросоціуму. До заходів первинної профілактики належать засоби захисту, які можуть вплинути або на шляху несприятливого впливу факторів, або на підвищення стійкості людини до несприятливих факторів.

Завданням вторинної профілактики є якомога раннє виявлення негативних змін в поведінці дитини, що дає можливість також попередити її подальший розвиток. Вторинна, або рання профілактика, базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і життєзабезпечення організму.

Третинна, або цілеспрямована, профілактика правопорушень неповнолітніх – це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Третинна профілактика містить заходи з виявлення і усунення конкретних недоліків, є індивідуальною.

Дослідження профілактичної діяльності з попередження асоціальних проявів поведінки дає можливість виділити рівні – організаційно-структурний і психолого-педагогічний.

На психолого-педагогічному рівні в різноманітних формах діяльності психологічна робота виявляється в роботі семінарів, консиліумів, соціологічних служб, рад профілактики. Характерним є застосування активних форм і методів роботи. Психолого-педагогічний рівень забезпечує індивідуальний підхід до учнів.

На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні і методичні матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх, батьків, державних і громадських організацій. Робота будується у комплексі взаємозв’язку вчителі-діти - батьки-соціальне середовище.

Єдність організаційного і психолого-педагогічного рівнів дає можливість в умовах гуманізації виховного процесу формувати моральні якості учнів, виходячи з їх прав і обов’язків.