
- •Соціальна робота з різними групами клієнтів
- •3. Зміст діяльності спеціаліста з соц.. Роботи – психолога з подружжям, що розлучається.
- •5. Зміст,специфіка та принципи організації соціальної роботи у районнах техногенних катастроф.
- •6. Соціальні та соціально – психологічні проблеми десоціалізації молоді, причини, міри профілактики, засоби реабілітації.
- •7 Зробити порівняльний аналіз основних напрямків та технологій соціальної роботи з сім’єю
- •8. Причини та характеристика соціального сирітства, організація соціалізації сиріт. Які шляхи вирішення цієї проблеми Ви бачите?
- •10. Соціально-психологічні проблеми літніх людей, пов’язані з виходом на пенсію; шляхи їх компенсації
- •12. Види адресної соціальної допомоги
- •13. Соціальні та соціально – психологічні проблеми осіб, що зазнали впливу деструктивних сект.
- •14. Шляхи соціально-педагогічної профілактики поведінки неповнолітніх.
- •15 Соціальні та соціально психологічні проблеми постраждалих в наслідок екологічних та соціальних катаклізмів. Як би ви працювали з такою групою клієнтів?
- •16. Тютюнопаління серед підлітків
- •19 Соціальні та соціально психологічні проблеми біженців та мігрантів ч проблема соціальної небезпеки
- •20. Соціальні та соціально-психологічні проблеми безробітних. Які б міри допомоги населенню Ви б використовували?
- •22. Джерела порушень комунікації в сім ї.
- •24. . Особенности социальной работы с женщинами, освобождающимися из мест лишения свободы
- •25. Проблеми та методологія роботи з вирішення проблем соціального сирітства.
- •26. Ваша роль, як соціального робітника, у формуванні здорового способу життя.
- •27. Проблеми молоді
- •28. Соціальна робота з сім’ями, що має дітей зі схильністю до правопорушень.
- •29. Професіограма спеціаліста з соціальної роботи
12. Види адресної соціальної допомоги
Перевага адресності полягає в ефективнішому використанні коштів для допомоги нужденним. У безадресних субсидіях (наприклад, встановлення плати за комунальні послуги, за проїзд у транспорті, ціни на окремі товари, ліки нижче собівартості) на бідних припадає лише частина коштів. Більше користі з таких субсидій мають заможніші, оскільки більше споживають. В адресній програмі більша частина коштів витрачається на бідних. Отже, адресуючи допомогу, можна або збільшити її розмір на кожного отримувача, або зменшити загальну вартість програми допомоги.
Види помилок в адресуванні
Спостерігаються два види помилок в охопленні адресною допомогою. Якщо допомогу отримує сім'я, яка насправді її гостро не потребує, маємо помилку "включення", що призводить до марного витрачання коштів на осіб, які не належать до найпріоритетніших груп;
Інша помилка відбувається тоді, коли не отримують допомоги ті, хто її потребує. Це називається помилкою "невключення", або неповним охопленням. Якщо ті, хто потребує допомоги, її не отримують, програма виявляється неефективною.
Необхідна соціальна допомога, встановлюють трьома основними способами.
1. Перевірка засобів існування. Яскравим, навіть класичним, прикладом такого адресування є житлові субсидії. Щоб отримати їх, необхідно звернутися до комісії з питань надання субсидій із заявою і документами, що підтверджують низький рівень доходів у розрахунку на одного члена сім'ї. Адресування за принципом перевірки засобів існування сприяє запобіганню зазначених видів помилок. Проте цей спосіб потребує високих адміністративних видатків: безпосередньо на відбір отримувачів, тобто оплата робочого часу, витраченого на перевірку засобів існування, кошти на утримання адміністративних споруд, обладнання тощо.
(можуть становити 20-30 % загальної вартості програми).
Зазначимо, що в інших країнах при призначенні допомоги враховуються не лише поточні доходи, а й інші засоби існування (рухоме й нерухоме майно, наявність землі у власності тощо).
2. Категорійний. Дешевшим і простим способом адресування є виокремлення певних соціально-демографічних груп, категорій населення, щодо яких робиться припущення, що серед них більшість становлять ті, хто потребує допомоги. Прикладом такого адресування є пенсіонери, які мають право безоплатного проїзду й зубопротезування; школярі, які отримують сніданки у школі; сім'ї військовослужбовців строкової служби, які отримують допомогу на дітей; діти, батьки яких ухиляються від сплати аліментів.
3. Самовизначення. Цей принцип отримання допомоги означає, що людина сама вирішує, скористатися допомогою чи ні. Прикладами самовизначення є продаж за низькими цінами товарів, які не купують заможніші люди, і надання послуг порівняно нижчої якості. Самовизначенню притаманна помилка невключення — здебільшого через погану поінформованість населення.
Додаткові ефекти програм адресної допомоги
У деяких країнах механізм надання адресної допомоги пристосований для стимулювання тієї чи іншої поведінки. У заможніших країнах ідеться про те, щоб завдяки допомозі не зникли стимули до праці. У бідніших країнах наданням соціальної допомоги одночасно заохочують населення до участі в тих чи інших заходах. Наприклад, у латиноамериканських країнах продуктові талони надаються тим, хто вчасно звернувся з дітьми по профілактичні щеплення.
На певні програми можуть впливати групи населення, які мають від них зиск, і не обов'язково отримувачі.
Поняття державної адресної соціальної допомоги
На відміну від пенсій — основного та постійного джерела засобів для існування — допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування.
Виходячи із підстав призначення можна виділити три групи допомог.
Перша група — це допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям.
Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої допомоги є допомога інвалідам з дитинства.
Розмір державної соціальної допомоги має складати різницю між сумою величини прожиткового мінімуму і загальним доходом членів малозабезпеченої сім’ї. Тобто сукупний дохід має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум на 2012 рік:
Для дітей віком до 6 років: – 961 грн.
Для дітей віком від 6 до 18 років: – 1197 грн.
Для працездатних осіб: – 1134 грн
Для осіб, які втратили працездатність: – 884 грн.
В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім’ям з дітьми.