28. Соціальна робота з сім’ями, що має дітей зі схильністю до правопорушень.

Сьогодні надто актуальною виступає проблема зростання правопорушень серед молоді. Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім дуже важливою.

Шкільним педагогом і соціальним працівником в загальноосвітніх закладах проводиться значна профілактична робота з неповнолітніми, схильними до правопорушень. Це, зокрема:

1. Шкільний облік важковиховуваних підлітків та молодших школярів, які потребують допомоги, підтримки; організація відповідної психокорекційної роботи з ними.

2. Відвідування неблагополучних, проблемних сімей (щотижня).

3. Спільні виступи на батьківських зборах, консиліумах, психолого-педагогічних семінарах.

4. Проведення виховних годин на морально-етичні проблеми, проблеми взаєморозуміння, поваги.

5. Ведення картотеки:

• неблагополучні сім’ї;

• діти-інваліди;

• діти з послабленим здоров’ям;

• діти-сироти;

• обдаровані діти;

• важковиховувані;

• групи тренінгу.

6. Консультативна робота з учнями, батьками, вчителями.

7. Співробітництво з комісією в справах неповнолітніх.

8. Співробітництво з медичними закладами.

9. Співробітництво з центрами соціальних служб для молоді.

10. Робота з педагогічним колективом школи: (ознайомлення з новинками психолого-педагогічної літератури, бесіди, консультації з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх і т.д.).

29. Професіограма спеціаліста з соціальної роботи

Професіограма - це вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною.

Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини.

Зміст праці. Фахівець із соціальної роботи організує матеріально-побутову допомогу і надає морально-правову підтримку громадянам, що мають потребу у соціальних послугах,- інвалідам, самотнім старим людям, самотнім матерям, багатодітним родинам, дітятам-сиротам, біженцям, а також потерпілим у результаті природних, екологічних, техногенних і т.д. катастроф.

Соціальний працівник виявляє коло нужденних осіб, визначає характер і обсяг необхідної допомоги, координує зусилля різних державних і суспільних структур, розробляє програму реабілітаційних заходів, домагається прийняття рішень, що відповідають закону, в офіційних інстанціях, консультує з питань соціального захисту. Прагне максимально наблизити спосіб життя своїх підопічних до звичайних здорових і благополучних людей умов і норм. З цією метою приділяє особливу увагу з'ясуванню можливостей участі людини в посильній праці.

Умови праці. Праця соціальних працівників може бути спеціалізована по вікових, медичних, соціальних критеріях (соціальна робота з родиною і дітьми, у сфері зайнятості, в установах і на підприємствах соціального обслуговування, соціально-правова підтримка населення, організація пенсійного забезпечення і т.д.).

Домінуюча професійна спрямованість - на роботу з людьми і документами. Професійний тип особистості - соціальний, дослідницький, конвенціональний.

Домінуючі інтереси - до суспільної роботи, педагогіки, психології, права, економіки. Супутні інтереси - медицина, біологія, історія, література.

Необхідні якості. Соціальному працівнику необхідна компетентність у соціально-правових і психолого-педагогічних питаннях, поінформованість в області економки, соціології, зайнятості населення, етики, морально-гуманітарних знань.

Професійно-важливими є співчуття, співпереживання, сумлінність, відповідальність, витримка, самовладання. Потрібні аналітичні здібності - уміння оцінити ситуацію і сформувати план дій. Необхідні виражені організаторські здібності, практична спрямованість, уміння працювати з документацією. Неприпустимі черствість, нестриманість, недотримання моральних норм.

Медичні обмеження. Робота не рекомендується людям, що страждають серцево-судинними, нервово-психічними захворюваннями й іншими недугами, що знижують загальну працездатність і урівноваженість у спілкуванні, вчинках і т.д. 

Родинні професії: юрист, фахівець з державного і муніципального установах, соціальний педагог, психолог, соціолог, фахівець в області реабілітацій.

Перспективи професійного росту, адміністративне просування в структурі соціальних служб. Фахівці із соціальної роботи працюють в органах соціального захисту громадян, муніципальних утвореннях, державних структурах, громадських організаціях і фондах і т.д.

Професія соціального працівника затребувана на ринку праці. Шляхи одержання професії - навчання в коледжах, технікумах, вищих навчальних закладах за фахом "Соціальна робота". Бажаючий може одержати середню фахову освіту, у коледжах і технікумах (напрямок - право й організація соціального забезпечення); вища освіта (напрямок - соціальна робота, менеджмент у соціальній сфері, соціально-економічні знання, психолого-соціальна робота).