67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991-2001 рр.

Програма нової соціально-економічної стратегії

Ця ситуація потребувала рішучих заходів, які б органічно поєдну­вали невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-еконо­мічної стратегії. Вони були викладені у Посланні Президента України Л.Кучми до Верховної Ради "Шляхом радикальних економічних ре­форм" у жовтні 1994 р. і отримали її схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соці­ально-економічної стратегії були: фінансова стабілізація, що перед­бачала зниження податкш, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи; регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін; докорінна структурна перебудова вироб­ництва з метою створення ринкової економіки, яка базуватиметься на приватному секторі; децентралізація управління економікою; лібе­ралізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків; соціальний захист, що включає докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомо­ги та соціального страхування.

Основні підсумки економічних та соціальних перетворень

за 1991-2001 рр.

У 1999 р. уперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння ВВП. Якщо спад ВВП у 1996 р. становив 10%, то в 1997 р. - 3,3%. У жовтні 1999 р. вперше за останнє десятиріччя було отримано приріст ВВП у порівнянні з жовтнем 1998 р. на 2,8%.

Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3%. Принципове зна­чення у цьому мали темпи зростання виробництва товарів народно­го споживання, в т. ч. непродовольчих товарів. Зростання випуску промислової продукції було зафіксовано у 21 регіоні. На 7,5% зрос­ли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України.

Досягнуто відносно низького рівня шфляції та здійснено подолан­ня штучно утримуваної впродовж 1996-1997 рр. надмірної ревальвації валютного курсу гривні, демонтаж фінансової піраміди, поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності.

Практично у всіх галузях промисловості сформувалися "точки зро­стання". Це підприємства, що виробляли потрібну ринкові конкурси тоспроможну продукцію. Приклад тому - харчова та деревообробі [І промисловість, де обсяги виробництва за 1999 р. зросли відповіді ю па 7,8% і 23,6%. Такі ж "точки зростання" сформувалися і в окремих галузях машинобудування, у т. ч. і тих, що пов'язані з виробництвом високотехнологічної продукції.

Сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську та інші системи, що у своїй сукупності визначають економічну інфраструктуру нашої держави. Вагомим здобутком стало проведення у 1996 р. грошової реформи, забезпечення відносної валютної стабілізації.

Сформовано базові засади багатоукладної економіки. Відбувся пе­релом у реформуванні відносин власності, утвердженні механізмів приватної власності, розширенні корпоративного та приватного сек­торів економіки. Станом на 1 січня 2000 р. форму власності змінили 66,7 тис. об'єктів, зокрема з 1994 по 1999 рр. - 63,1 тис. Понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержав­них підприємствах.

Реалізовувалися завдання земельної реформи. Майже 6,1 млн. грома­дян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни. В основному було завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали близько 11 млн. громадян.

Здійснено відчутні заходи щодо лібералізації господарських зв'яз­ків. В Україні утверджено ринковий механізм ціноутворення, здійс­нено непростий перехід до світових цін, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Вирішення цих завдань забезпечило по­долання хронічної дефіцитності національної економіки, товарну на­сиченість ринку.

В економіці утвердилися основи ринкової інфраструктури. На кі­нець 1999 р. в Україні було зареєстровано 203 комерційні банки, 1330 інвестиційних компаній та фондів, 2250 аудиторських фірм, 262 стра­хових компаній, 340 бірж, 390 кредитних спілок. Відбулося станов­лення фондового, товарного, грошового та валютного ринків.

Однією з найбільш прогресивних в українській економіці вияви­лася сфера зовнішньоекономічної діяльності: з 1993 по 1999 р. частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП зросла з 26% до 53%. Експорт зростав значною мірою за рахунок вивезення товарів та по­слуг у країни далекого зарубіжжя. їхня частка у 1999 р. склала 64%. З 1996 р. Україна забезпечила в зовнішньоторговельному обороті пози­тивне сальдо. Із 484 млн. дол. у 1994 р. до 3248 млн. дол. у 1999 р. зросли прямі іноземні інвестиції.

Наведені показники є свідченням того, що Україна у 1999 р. упер­ше зробила реальний крок виходу із затяжної кризи, що на практиці реалізовувалася модель відкритої конкурсі ітпоїскоїюміки, утвердження якої було одним із ключових завдань економічних псрстиорепь, шізначених Президентом у жовтні 1994 р