
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.
- •5.Висвітліть основні підходи,які існують у сучасній історичній науці,щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.
- •6.(Боднарук)
- •7.Охарактерезуйте соціальну структуру і соціальні відносини в Київській Русі
- •8.Охарактеризуйте етапи розвитку Київської Русі, її державну організацію.
- •9.Освіта Київської Русі
- •10.Запровадження християнства
- •11.Реформи Володимира спрямовані на централізацію кр
- •12.Головні причини та наслідки феодальної роздрібненості кр
- •13. Охарактеризуйте геополітику кр (Василенко)
- •14. Об'єднання галичини і волині
- •15. Висвітліть соц. Структуру та соц.. Відносини на укр. Землях в період польсько- литовської доби
- •25. Ліквідація автономного устрою гетьманщини
- •26. Особливості процесу українського національного відродження на західноукраїнських землях
- •27. Головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох емігріційних хвиль
- •28. Порівняйте особливості етнополітки Російської та Австрійської імперій щодо «української питання».
- •29. Здійсніть порівняльний аналіз соціальної модернізації України в Російській та Австрійській імперіях наприкінці XVIII - XIX ст.
- •30. Якими були передумови створення українських політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку XX ст., охарактеризуйте програмові засади найбільш впливових з них.
- •2. Українська соціалістична партія /усп/.
- •3. Українська народна (національна) партія /унп/.
- •4. Українська демократична партія /удп/.
- •9. Українська партія соціалістів-федералістів /упсф/.
- •10. Українська демократично-хліборобська партія /удхп/.
- •11. Українська партія самостійників-соціалістів /упсс/.
- •12. Українська трудова партія /утп/.
- •31.(Зіменко)
- •32. Своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917р.
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи укр. Державотворення 1917-1920рр.
- •34. Основні напрями державотворчої діяльності Директорії унр.
- •35. . Роль і місце уцр в процесі українського державотворення.
- •36 .Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скороппадського , якими були її здобутки і недоліки ?
- •37 . Проведіть порівняльний аналіз політики урядів Центральної Ради та Гетьманату в контексті розбудови української державності
- •38 . Дайте порівняльну характеристику підходам до вирішення етнонаціональних проблем в Українв Центральною Радою , Гетьманським урядом та Директорією унр .
- •39. Проаналізуйте діяльність урядуЗунр визначте її рольта місце в історії державотворення.
- •41. Назвіть та проаналізуйте причини поразки укр. Нац. Руху 1917-1920рр.Причини Поразки Та Історичне Значення Української Революції 1917–1920 Рр
- •42. Визначте особливості процесу входження Україна до складу срср.
- •43.Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України після завершення революції та громадянської війни
- •44.Визначте причини проведення політики українізації в усрс в 1920-ті - на початку 1930-х років та проаналізуйте її основні наслідки
- •45.Проаналізуйте особливості проведення індустріалізації і колективізації сільського господарства в Україні, якими змінами у соціальній структурі суспільства позначилися ці процеси?
- •46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмахполітичнихрепресій в Україні у 1930-х рр.
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті - 1930-ті роки
- •48. Висвітліть складові процесу радянізації Зах. України
- •49.Характеристика німецького окупаційного режиму
- •Рух Опору
- •50.Внесок науковців в другу світову
- •51.Відновлення освіти після звільнення від окупаційного режиму
- •52. Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя.
- •53. Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х рр.
- •54. Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова.
- •55. Розкажіть про дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-80х рр., у чому полягає його значення в контексті процесу українського державотворення?
- •56.Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.
- •57. Розкажіть про особливості нтр в срср і урср у 1960-80ті рр.
- •58. Яким чином, на Вашу думку, екстенсивні методи ведення господарства в срср у 1960-1980 рр. Впливали на стан української науки?
- •59.Культура й духовне життя України в 1970-1980-х рр.
- •Структура державної влади
- •Паспортна реформа
- •61.Народний рух україни та формування громадянського суспільства в україні
- •Поява інших (перших) опозиційних організацій проти кпрс:
- •62.Напрями зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х рр.. Якими були її основні досягнення і недоліки?
- •63. Охарактеризуйте основні особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-х рр..
- •64. Окресліть головні напрями розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її держаної незалежності.
- •65. Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.
- •67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991-2001 рр.
- •68. Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку України в перше десятиліття після проголошення державної незалежності України
- •69.Розкрийте змістгуманітарної політики Укр держави в період 1991-2004рр
- •70. Проаналізуйте законодавчу базу, яка регулює умови культурного і духовного розвитку національних меншин у сучасній Україні.
Поява інших (перших) опозиційних організацій проти кпрс:
ліберальні -
«Демократичний союз» (голова В. І. Новодворська) - перша опозиційна партія в СРСР, заснована 8 травня 1988 р.,
Демократична партія Росії (голова М. І. Травкін),
націонал-патріотичні -
Ліберально-демократична партія (голова В. В. Жириновський), заснована 13 грудня 1989,
Національно-патріотичний фронт «Пам'ять», існував з 1987 року,
соціал-демократичні -
Соціал-демократична партія Росії;
62.Напрями зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х рр.. Якими були її основні досягнення і недоліки?
Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб'єктом міжнародних відносин. 5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася із Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна згідно з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права. Надзвичайно важливим питанням було визнання України державами світового співтовариства. Першими 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія і Литва, 5 грудня — Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія, Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року — 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), у нормативно-правовому акті Верховної Ради «Основні напрямки зовнішньої політики України» (1993 р.), у Конституції України (1996 р,):
· невтручання у внутрішні справи інших держав,
· взаємовигідне, рівноправне співробітництво з ними;
· відмова від участі у військових блоках;
· участь у процесі ядерного роззброєння (улітку 1996 р. Україна стала без'ядерною державою);
· визнання пріоритету міжнародного права;
· визнання існуючих у світі кордонів.
Крім європейської інтеграції та тісних відносин з Росією основними пріоритетами зовнішньої політики України були:
· економізація зовнішньої політики, тобто зовнішньополітичні зв'язки повинні підкріплюватися й економічним співробітництвом;
· розвиток зв'язків зі стратегічними партнерами;
· створення позитивного іміджу України;
· забезпечення диверсифікації постачання енергоносіїв;
· підтримка відносин зі світовим українством (українська діаспора);
· реалізація переваг свого геополітичного положення.
Важливим напрямком української зовнішньої політики стала участь українських військових у миротворчих операціях ООН.
Після проголошення незалежності Україна активізувала свою зовнішньополітичну діяльність у міжнародних організаціях: ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, Всесвітній організації охорони здоров'я, Союзі електрозв'язку. Україна має п'ять постійних представництв у міжнародних організаціях, є членом більш як 40 міжнародних і міжурядових організацій. Співпраця України з Організацією європейської безпеки і співробітництва дозволила нашій країні одержати гарантії безпеки, поваги до незалежності й суверенітету, територіальної цілісності з боку Росії, СІЛА, Великої Британії. Улітку 1997 р. в Мадриді Україна підписала Хартію про особливе партнерство з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО). Важливим напрямком зовнішньополітичної активності України є налагодження відносин з Російською Федерацією. У квітні 1994 р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД. Це дало можливість налагоджувати стосунки, у яких Україна зацікавлена і які не суперечать її національним інтересам і чинному законодавству. У 1996 р. на конференції міністрів закордонних справ в Австрії Україна стала членом Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), куди входять країни-сусіди України — Польща, Словаччина, Білорусь, Румунія. Участь України в діяльності цієї організації створює можливості для розширення співробітництва в таких галузях, як транспорт, зв'язок, енергетика, навколишнє середовище та екологічна безпека, наука і технологія, сільське господарство, статистика, інформація, культура.Досить активно розвиваються українсько-польські відносини. У січні 1997 р. відбувся візит Л. Кучми до Польщі й підписання Меморандуму про заходи щодо лібералізації двосторонньої торгівлі; у серпні 1998 р. Україну відвідав президент Польщі А. Кваснєвський.В українсько-румунських відносинах існують певні територіальні проблеми (претензія Румунії на острови в Чорному морі), хоча 1997 р. президенти обох країн підписали Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство. До першочергових пріоритетів зовнішньої політики належить також співробітництво зі США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяла реалізація Україною свого без'ядерного статусу. У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов'язувалася протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США й Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки України. 11—12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б. Клінтона до Києва. 19 вересня 1996 р. було проголошено створення Міждержавної комісії зі співробітництва між Україною і США. її очолили Президент України Л. Кучма і віце-президент США А. Гор. Створення такої комісії сприяє взаємодії між країнами в сфері національної безпеки, зовнішньої політики, торгівлі та інвестицій.
Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності. |
2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави. У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів. Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося 16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти по першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ. Євроатлантична інтеграція — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в рамках Інтенсіфікованого діалогу), а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства. На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у розв'язанні заморожених конфліктів. Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі. Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці. Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори.
|
Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
Україна проводить виважену, послідовну та цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність, відповідно, основні напрямки її зовнішньої політики в цілому залишаються незмінними з часу проголошення незалежності у 1991 році. Україна послiдовно й неухильно будує свою зовнiшню полiтику на основi беззастережного дотримання принципiв мiжнародного права, Статуту ООН та iнших мiжнародно-правових актiв. Така позицiя нашої держави закрiплена у схвалених Верховною Радою 2 липня 1993 р. "Основних напрямках зовнішньої полiтики України" - концептуальним документом, на засадах якого базується та розвивається зовнiшньополiтична дiяльнiсть України.
Визначається три основнi напрями зовнiшньої полiтики України:
1. розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;
2. європейська iнтеграцiя;
3. багатостороння дипломатiя.
У двостороннiх вiдносинах прiоритетними для України є вiдносини з
сусiднiми країнами та стосунки зі стратегiчно важливими партнерами і
впливовими державами свiту. Європейська iнтеграцiя для України - це подальше політичне та iнституцiйне зближення з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети iнтеграцiї до Європейського Союзу; адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграцiйний елемент; поглиблення вiдносин України з НАТО як однiєю з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабiльностi та безпеки.
В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi:
1. забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних
органiзацiй;
налагодження ефективного регiонального та субрегіонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях;
2. активiзацiя дiяльностi в багатостороннiх домовленостях в галузi роззброєння, в т.ч. ядерного, заходiв довiри, у миротворчих та миропiдтримуючих операцiях, безпекових режимах i контрольних механiзмах.
Головними пріоритетними функціями зовнішньої політики України відповідно до її найважливіших загальнонаціональних інтересів та завдань є:
1. Забезпечення національної безпеки.
2. Створення умов, необхідних для нормального функціонування національної економіки. 3.. Сприяння науково-технічному прогресу в Україні та розвитку її національної культури і освіти.
4. Участь у вирішенні глобальних проблем сучасності.
5. Контакти з українською діаспорою.
6. Інформаційна функція.