46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмахполітичнихрепресій в Україні у 1930-х рр.

* Наприкінці 20-х роківсталінськийтоталітарний режим перейшов до широкого та систематичного терорупротивласного народу. ТерорбуввикликанийпередусімпрагненнямСталіназахистити й зміцнити свою владу .На розгортаннярепресійвплинулаповедінка самого Сталіна, особистірисийого характеру: підступність, жорстокість, мізантропія (людиноненависництво).*

Невід’ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищуючи будь – яку опозицію сталінському режиму, будь – які прояви інакомислення. Органи ДПУ – НКВС розгорнулимасовірепресіїпротивсіхпрошарківнаселення.    Початок масовоговишуковування „класовихворогів” – „ворогів народу” поклавсфабрикований ДПУ “шахтинськийпроцес” 1928 р., на якомугрупаінженерівДонбасубуларепресована за вигаданимизвинувачуваннями в шкідництві. Із 49 засуджених у ційсправі – 7 булорозстріляно. Починаючи з 1929 р. масовірепресіїтрьомахвилямипрокотилися по Україні.    Перша – 1929–1931 рр.: примусоваколективізація і розкуркулення, процес „СпілкиВизволенняУкраїни (СВУ)” ,ліквідація УАПЦ.    Друга – 1932–1934 рр.: штучний голод, постишевськийтерор (протиінтелігенції та партпрацівників).     Третя – 1936–1938 рр.: так званий „великий терор”, в центріякогобулирепресіїпротивійськових.    У вересні 1929 р. відбулисяарештивизначнихдіячівукраїнської науки, культури, релігії – як членіввигаданої ОДПУ „СпілкивизволенняУкраїни”. У 1930 р. відбувсяпроцес над 45 „керівниками” СВУ. Серед них – академік С. Єфремов, професори Й. Гермайзе, М. Слабченко, письменники М. Івченко, Л. Старицька-Черняхівська та ін. В 1931 р. відбувсяще один процес – так званого „Українськогонаціонального центру”, за якимбулирепресовані 50 представниківукраїнськоїінтелігенції, в тому числіакадемік М. Грушевський, відомийісторик-марксист М. Яворський та ін. Усталінськихзастінкахзагинулиукраїнськіакадеміки – геолог Н. Світальський, генетик І. Аголь, філософ С. Семківський. Однакнавіть за цих умов українськінауковцівстиглизробитичималокорисного. ВизнаннянабулипраціО.Палладіна, М. Стражеска, О. Динника, М. Луговцева, Ю. Кондратюка та ін.    За фальшивимизвинуваченнямибулизасуджені та розстріляні Г. Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та багатоіншихукраїнськихпоетівтаписьменників. Репресії не обминули й театр. У 1933 р. булозаарештовановидатногорежисера Л. Курбаса, а організований ним театр „Березіль” – закрито. У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” булозасуджено до розстрілу 28 представниківукраїнськоїінтелігенції. Протягом 1933 р. віднауковоїроботи за політичнимизвинуваченнямибулоусунуто 1649 науковців, тобто 16% їхньогозагального складу. Черговими жертвами репресій стали І. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник та багатоінших. У цілому за ці роки Українавтратилаблизько 500 талановитихписьменників. Влада стояла на завадітворчості таких видатнихкінорежисерів, як О. Довженко, І. Кавалерідзе, І. Савченко, І. Пир’єв, Л. Луков та ін. У 30-х роках О. Довженко не з власноїволівимушенийбувзалишитиУкраїну і переїхати до Москви. Непоправнихвтратзазналивійськові кадри (в передвоєнні роки булорепресованопонад 40 тис.найдосвідченішихкомандирівЧервоноїармії, в т. ч. 1800 генералів). Вартозазначити, щорепресіямпіддавалися не лишеінтелігенція, керівники, партпрацівники і військові, але й рядовіробітники таколгоспники.    Отже, в 30-ті роки терорбувтотальним, охоплювавусіверствинаселення. У суспільствіпоширилися доноси, взаємнапідозра, пошуки „ворогів народу”. Головнимнаслідкоммасовихрепресій  булофізичневинищеннянайбільшактивної та інтелектуальноїчастининації і тотальнерозтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресійвідбулосяостаточнеутвердженнясталінськогототалітарного режиму в СРСР і в Українізокрема.