37 . Проведіть порівняльний аналіз політики урядів Центральної Ради та Гетьманату в контексті розбудови української державності

Четвертий Універсал Центральної Ради обіцяв оперативну розробку Земельного закону на основах скасування приватної власності, соціалізації землі. Наскільки цей закон відповідав потребам земельної справи в Україні, на практиці перевірити не довелося. Уряд мусив залишити Київ раніше, ніж закон було опубліковано. Приблизно така сама доля спіткала й закон про 8-годинний робочий день, прийнятий пізніше. До кінця січня 1918 р. Українська революція опинилась у дуже суперечливій ситуації. З одного боку, УНР проголосила себе самостійною державою, здобула європейське визнання, з іншого, – народжена цією ж революцією влада зазнала воєнної поразки у боротьбі з радянською владою, змушена була шукати опори за кордоном. Центральна Рада запроваджувала новий стиль, національну грошову одиницю – гривню, було визначено державний герб республіки – «тризубець з часів Володимира Великого».

На думку В. Винниченка, в період гетьманщини історія немов би навмисно дала панівну роль уже класам чисто буржуазним, щоб показати, що з того може вийти, коли українство прагнутиме буржуазної державності, щоб наочно довести, що разом з буржуазною державністю неодмінно й необхідно пропадає спочатку її українськість, а потім і сама державність, як така. Заінтересований у забарвленні свого режиму в українські кольори, гетьман П. Скоропадський почав залучати членів партії соціалістів-федералістів до участі в уряді. Кабінет формувався переважно з представників правих загальноросійських партій, хоча деякі його члени були українцями. Народні маси виявилися значно послідовнішими у ставленні до новоствореної влади.

38 . Дайте порівняльну характеристику підходам до вирішення етнонаціональних проблем в Українв Центральною Радою , Гетьманським урядом та Директорією унр .

Етнополітичні ідеї, концепції, які формувались як складова частина україн-ської суспільно-політичної думки, у своєму розвитку пройшли чотири основні етапи: 1)дореволюційний (1848–1917); 2)міжвоєнний (1918–1939); 3)післявоєнний (1945–1991); 4) новітній (з 1992). Перший дореволюційнийетапхарактери-зувавсядомінуванням демократично-народницькогонапряму, представникамиякогобулиМ.Грушевський, Р.Лащенко, С.Шелухін та ін. Другийміжвоєннийперіод у теоретичномувідношеннібувнайбагатішим, і визначальними у ньомубули три основнінапрями: демократично-народницький, консервативний і національно-державницький. До них належали відоміукраїнськівченіВ.Липинський, С.Томашівський, В.Кучабський, С.Дністрянський, В.Старосольський, О.Бочковський, С.Рудницький та інші. Науковазрілість та теоретична багатоманітністьетнополітичнихідей, концепцій, висунутих ними, булаобумовленадекількомаобставинами. По-перше, вченімаливжеможли-вістьосмислитиісторичні уроки і помилкидержавотворчихпроцесів в 1917-1920 рр. в Україні, у тому числі й етнополітикиУкраїнськоїЦентральної Ради; по-друге, знайомствоукраїнськихнауковців з теоретичнимиконцепціямиєвро-пейськихдослідників. Незважаючи на притаманніїмособливості та розбіжності у поглядах на ідейні засади етнополітичногорозвиткуУкраїни, представникизазначенихтрьохнапрямівмалибагатоспільнихтеоретичнихпідходів. У післявоєннийперіод засади українськоїетнополітикирозвивалисьнауковцямиБ.Крупницьким, І.Лисяк-Рудницьким, Е.Пизюром, Я.Пеленським та іншими в основному у зарубіжжі, оскільки в умовахадміністративно-командноїсистемивіднауковців, головним чином, вимагалоськоментуванняпартійнихрішень.

Етнополітичні аспекти політики у часи Гетьманату, Директорії. Міжетнічні конфлікти у національно-визвольному русі на західноукраїнських землях у період 1918-1920рр. Етнічний фактор у політиці радянської влади на Україні 1917-1920рр. Національно-державне будівництво. Входження України до СРСР. Проблеми вирішення взаємних стосунків між різними етнічними спільнотамиу часи українізації та коренізації. Обмеження національних прав у період 30-х років української республіки в процесі створення адміністративно-бюрократичної системи в СРСР. Західноукраїнські землі в 20-30-х роках. Режим соціального і національного гноблення в Галичині, Буковині, Закарпатті. Розвиток національно-визвольного руху. Етнополітичні проблеми в Україні періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Боротьба українського народу за своє виживання та звільнення. Посилення русифікації за часів тоталітарного режиму, роль дисидентства у національно-визвольному русі в період кризи Радянської системи. Етнополітичний фактор в умовах розбудови української незалежної держави. Задоволення національно-мовних і культурних потреб усіх етносів в Україні. Роль засобів масової інформації, повернення незаконно депортованих народів та проблеми відродження їх культури. Нелегальна міграція. Проблеми біженців.

“Становлення етнополітики в період існування УНР” – така назва першого підрозділу, в якому аналізується період існування Української Народ-ної Республіки, в часи якої відбулось започаткування державної етнополітики в Україні у сфері регулювання міжетнічних відносин. Цього часу особливо проя-виласьвеличнапостатьїї головного те­оретика і фундатораМ.Грушевського. Самейомуналежитьобгрунту­ваннянеперервностіукраїнськогодержавотвор-чогопроцесу, якийза­вершивсяутвореннямновоїдержавноїформації – УНР. ОчолюванаМ.Грушевським Центральна Рада виступила на поча­тку ХХ сто-літтяосновнимполітичнимчинником в Україні і своєюдіяльністюпозначиластратегічнийнапрямукраїнськоїісторії ХХ століття – переходу українців до державноїнації; надаларосіянам, євреям, полякам права на національно-персональнуавтономію та права навільний духовно-культурнийрозви­токпредставникаміншихетносів, які проживали в Україні.