Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
история екзамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
257.33 Кб
Скачать

9. Українська партія соціалістів-федералістів /упсф/.

З 1907 р. по 1917 р. Українська демократично-радикальна партія, будучи складовою частиною ТУП, вела в основному культурологічну роботу. В червні 1917 р. на конференції УДРП перейменована в УПСФ.

Лідери: С. Єфремов, Д. Дорошенко, Ф. Матушевський, А. Ніковський.

Мета: соціалізм і федерація.

10. Українська демократично-хліборобська партія /удхп/.

Утворена у червні 1917 р. Лідери: Д. Донцов, В. Липинський, В. і С. Шеремети.

Мета: "боротьбу за державний суверенітет цілого українського народу по всій Україні ми ставимо найважливішою і вихідною точкою нашої політичної програми"; "Українська національна ідея тільки тоді в силі оживити собою українську етнографічну масу, коли вона йде поруч з ідеєю суверенітету українського народу, коли вона кличе до повного національного визволення".

11. Українська партія самостійників-соціалістів /упсс/.

Виникла на основі УНП М. Міхновського в грудні 1917 р.

Лідери: І. Луценко, О. і П. Макаренки, О. Степененко, М. Міхновський.

Мета: "Незалежна Українська Народна Республіка з парламентом та президентом", "націоналізація землі тощо".

12. Українська трудова партія /утп/.

Виникла у жовтні 1917 р.

Лідери: Ф. Крижанівський та інші лідери кооперативного руху.

Мета: збереження приватної власності; автономія України.

Отже, на поч. ХХ ст. розпочався процес творення українських політичних партій. Переважна більшість з них відстоювала ідею автономії України в складі демократичної федеративної Росії. Рубікон самостійництва перейшла лише УНП на чолі з М. Міхновським. Після поразки революції 1905/1907 рр. більшість українських партій фактично призупи-нили свою діяльність або звели її до мінімуму в умовах жорст-ких переслідувань з боку російського самодержавства. Відрод-ження старих і виникнення нових українських партій відбулося в 1917 р. після падіння російської монархії. Найбільшими і найвпливовішими серед них були УПСР, УСДРП, УПСФ.

31.(Зіменко)

32. Своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917р.

У лютому 1917 р. уРосії перемогла демократична революція.Самодержавний лад бувповалений. Влада вРосійськійдержавіперейшла до Тимчасового уряду — перехідного органу, утвореного за згодоюміжпредставникамиДержавноїдуми та есеро-меншовицькимикерівникамивиконкомуПетроградської ради. Вінзобов’язувавсяпередатисвоїповноваженняУстановчимзборам, скликанняякихпередбачалось у найближчомумайбутньому.Крім Тимчасового уряду та його місцевих органів, у період Лютневої революції виникли ради робітничих і солдатських депутатів. Абсолютнубільшістьмісць у радах одержали партіїменшовиків, есерів, бундівців, щовідповідалореальномувпливуцихпартійсереднаселення на той час. Більшовиківу радах, особливо на початку весни 1917 р., було мало. Ради підтримувалися в основному представникаминаціональнихменшин в Україні. Склад рад визначавїхнюполітичнулінію, ставлення до головнихпитаньреволюції. Меншовики й есерипідтримувалиТимчасовий уряд та йогополітику, зокрема курс на продовженнявійни, погоджувалися з відкладенням до Установчихзборівіншихважливихпитаньреволюції.розгорнулася легальна політичнадіяльністьукраїнськихнаціональнихпартій. Наймасовішою з них булаУкраїнськапартіясоціалістів-революціонерів (УПСР), членівякоїназивалиукраїнськимиесерами. Визначнимлідеромцієїпартіїбув М. Грушевський, щоперейшов до УПСР відукраїнськихлібералів.Другою за чисельністю і впливом політичною партією була Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), яку ще називали партією українських есдеків. її керівниками були В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш та ін. УСДРП виступала за демократичнийрозвитокУкраїни з соціалістичною перспективою, за їїавтономію у складіфедеративноїРосії.Частинаукраїнськогосуспільстваліберально-демократичного спрямуванняоб’єдналася в Українськупартіюсоціалістів-федералістів (УПСФ), абопартіюесефів.Заможніші верстви (українські поміщики, багатоземельне селянство тощо) схилялися до консервативної політичної течії, яку / представляла Українська демократично-хліборобська партія (УДХП).Крім українських національних партій, в Україні діяли загальноросійські партії: конституційні демократи (кадети), соціалісти-революціонери (есери), соціал-демократи (більшовики і меншовики) та ін. Цястрокатаполітичнапалітрадоповнюваласяфіліямизагальноросійськихєврейських, польських та іншихпартійнаціональнихменшин.