49.Ідея державного суверенітету в Декларації про державний суверенітет, Акті проголошення незалежності України, Конституційному договорі 1995 року та проектах конституції України.

1.Верховна Рада Української PCP, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.Право на самовизначення, народовладдя,поділ влади,територіальне верховенство, економічна самостійність,екологія, культура,зовнішня і внутрішня безпека, міжнародні відносини.

2.ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

3. створення надійних гарантій існування суверенної України, збереження цілосності та недоторканності її території. Стаття 1.Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на основі здійснення українським народом свого суверенного права на самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян.

50.Ідея народовладдя.

основою народовладдя є концепція сувернітету, тобто верховенства влади народу, яка здійснюється в його інтересах. Ідеї народовладдя свого часу знайшла вираз і у конституційних проектах, державних документах. Основними рисами, притаманними народовладдю слід вважати:

a)рівне виконання усіма громадянами тих громадянських обов’язків, які пов’язані для них з самим фактом громадянства і які дійсно необхідні, виходячи з потреб життя у суспільстві і державі;

b) рівність громадян перед законом;

c) діючі в державі закони не упереджені на користь або проти будь-яких громадян чи суспільних груп, класів;

d) у державі діє справедливий суд;

e) рівний розподіл між усіма громадянами благ, які пов’язані з їх життям у відповідній державі. Загальною базою організації дійсного народовладдя є громадянське суспільство. Легітимізація влади у цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Як результат їх проведення є створення загальнонародного і разом з тим загальнодержавного представницького органу влади. Можна виділити такі представницькі органи, як виборні, дорадчі, змішану форму представництва у конституційних монархіях, особливе представництво у складних державах. Слід також розрізняти органи первинного і вторинного представництва. Перші утворюються безпосередньо шляхом народного голосування. Вони і обирають органи вторинного представництва, до яких можна віднести уряд держави, якщо весь його склад задверджує парламент. В Україні органами вторинного представництва є Верховний Суд, Конституційний суд, Вищий арбітражний суд тощо.У системі центральних органів України органами первинного представництва є Верховна Рада і Президент.

51.Реалізація принипу розподілу влад.

хоча принцип розподілу державної влади був проголошений в Україні ще в 1990 році у Декларації про державний суверенітет, реальне розмежування всіх гілок влади знайшло втілення лише у Конституції України, прийнятої в 1996 році. Вона не лише сформулювала поділ влади як один із принципів конституційного ладу держави (ст. 6), а й закріпила його через перерозподіл повноважень між вищими владними інституціями. Це зроблено двома способами: 1) наділення гілок влади самостійними повноваженнями і 2) створення системи стримувань і противаг між суб'єктами владних стосунків (Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів і Конституційним Судом). модель розподілу державної влади, передбачена Конституцією України не створює повноцінного механізму "стримувань і противаг" - цієї сучасної форми запобігання державним переворотам, не сприяє налагодженню тісної конструктивної співпраці між гілками влади в інтересах усього українського народу. А це породжує такі негативні для держави фактори: дублювання діяльності гілок влади, відсутність повноцінного взаємного контролю, а отже -неефективність державної влади як такої. За таких умов перед державою як системою буде перманентно поставати проблема узгодження одних елементів цієї системи з іншими, що вкрай негативно впливатиме на здійснення головних функцій держави.