25.Економічні права громадян в конституційних актах.

З достовірних джерел відомо, що конституційні документи XVIII- XIX ст. проголошували, насамперед, так звані класичні, тобто громадянські й політичні права. Але навіть за цих часів деякі видатні економісти і філософи вважали, що громадяни мають право сподіватися зусиль з боку державних органів, спрямованих на покращення їх життєвих умов.

Заснована у 1919 р. Міжнародна організація праці з допомогою конвенцій і рекомендацій визначає міжнародні стандарти щодо праці й захисту працівників. Деякі соціальні та економічні права містилися у Конституції Мексики 1917 p., Конституції УРСР 1919 р. (ст. 27 «...повна, всебічна і безплатна освіта», ст. 28 «Хто не працює -той не їсть»), Конституції Німеччини 1919 р. З огляду на наведені факти не можна погодитися з твердженням, що каталог прав людини доповнився економічними, соціальними та культурними правами лише з середини XX ст. Це сталося значно раніше, і каталог прав людини доповнювався соціально-економічними правами повільно, крок за кроком, з початку XX ст.

Конституція Італії говорить (ст. 42): "Приватна власність визнається і гарантується законом, який визначає способ її придбання і користування, а також - її межі – з метою забезпечення її соціальної функції та доступності для всіх ".

Конституційною гарантією права приватної власності є також право успадкування. Отже, право приватної власності не розглядається тепер як "священне й недоторканне", яким воно оголошувалося в більшості країн ще в XVIII-XIX вв. воно не є абсолютним, бо може бути піддано державному регулюванню аж до відчуження власності.

З правом приватної власності нерозривно пов'язана свобода (право) підприємницької діяльності. Це право теж може бути віднесено до числа особистих прав громадян, воно дозволяє людині займатися яким завгодно працею: землеробством, торгівлею, господарською діяльністю. Тим самим виключається монополія держави на організацію економічного життя. Ніякої державний орган не має права диктувати приватному підприємцю, яку продукцію він зобов'язаний робити і які повинні бути на неї ціни.

Економічні права — можливості (свободи) людини і громадя­нина розпоряджатися предметами споживання і основними чин­никами господарської діяльності: власністю і працею, проявля­ти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ.

26.Культурні права громадян.

Самостійною групою конституційних прав та свобод людини і громадянина в системі прав є культурні права й свободи. У найбільш загальному розумінні ці права за своєю суттю є мірою духовності, яку гарантує особі держава із урахуванням умов життя й діяльності громадян, суспільства і держави.

Культурні права включають вільний доступ до культурних цінностей, свободу творчості і наукових досліджень. В Конституції Болгарії (ст. 54) говориться: "Кожен має право користуватися національними і загальнолюдськими культурними цінностями і розвивати свою культуру відповідно до своєї етнічною приналежністю, що визнається і гарантується законом ". Тим самим держава ніби бере на себе зобов'язання розвивати, наприклад, мережа музичних і художніх шкіл і училищ, відкритих для надходження всіх обдарованих дітей та молодих людей. Для цього державними та муніципальними органами проводиться політика фінансової підтримки закладів культури, тобто введення податкових пільг, надання кредитів та ін У багатьох країнах визнано, що заклади культури не повинні бути тільки приватними, значна їх частка, безпосередньо уособлює національну культуру, покликана залишатися об'єктом турботи з боку держави та громадських об'єднань.

За своїм змістом культурні права і свободи - це суб'єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, це - певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання й участі у подальшому їх розвитку.

Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним з найважливіших обов'язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі все більше стає вирішальним чинником суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини.

Заохочення та захист культурних прав людини є завданням спеціалізованої міжнародної організації - ЮНЕСКО. До компетенції ЮНЕСКО входить захист права на освіту, права на використання наукових досягнень, права на безперешкодну участь у культурному житті та інші. ЮНЕСКО видала низку рекомендацій щодо закріплення та гарантій здійснення культурних прав. Вони знайшли своє відображення і під час прийняття Конституції України 1996 року.

Свобода літературної, художньої наукової і технічної творчості (ст. 54 Конституції України) має загальний характер, тобто цією свободою володіють усі громадяни, а не тільки особи творчих професій.

З метою захисту своїх прав особа, яка має авторське право або будь-яку правомочність на твір, для посвідчення авторства на обнародуваний чи необнародуваний протягом терміну охорони авторського права твір може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.