
- •22 ЕкономічНі райони, їх основні типи
- •23.Історія економічного районування
- •24.Сучасне ек районування
- •25. Визначення рег як одиницю соц.- ек. Простору
- •26. Эк. Рег. Как звено единого хоз. Комплекса
- •28.Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів та методи їх оцінки
- •29.Диференціація районів по рівню розвитку продуктивних сил
- •32.Цілі і завдання регіональної політики
- •33.Рівні регіонального управління і їх ф-ї
- •35Організаційно-правова база
- •37Спеціальні (вільні) економічні зони
- •38Міжрегіональне і прикордонне співробітництво
- •39. Структура природно – ресурсного потенціалу. Місце України в світових природних ресурсів і міра забезпеченості ними власних потреб
- •41. Інтегральний прп
- •42. Характеристики елементів прп
- •43. Мінеральні ресурси
- •44. Земельні ресурси
- •45. Водні ресурси
- •При оцінці потенціалу водних ресурсів виходять із загального економічного ефекту, отриманого від використання її в головних галузях (наприклад, в зрошуваному землеробстві).
- •46. Лісові ресурси
- •47. Рекреаційні ресурси
- •48.Раціональне природокористування і ресурсозберігання. Головні напрями використання прп
37Спеціальні (вільні) економічні зони
Реалізація державної регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності регіонів передбачають створення і організацію діяльності спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Головне завдання та мета їх формування - активізація господарської та підприємницької діяльності на певній території. За допомогою СЕЗ можливе формування передумови для залучення інвестицій, створення нових робочих місць, структурного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції.
Спеціальні економічні зони - це окремі території суверенних країн, де створено сприятливі умови для руху товарів і капіталу з метою розвитку підприємства і пожвавлення господарської діяльності. Спеціальні режими інвестиційної діяльності, що діють на території СЕЗ та ТПР підприємств, повинні реалізувати на цій території інвестиційний проект, який належить до пріоритетного виду економічної діяльності, та зареєструватися у відповідних органах, контролюючих його діяльність. Створенню СЕЗ передує обґрунтування її функціонального призначення, галузевої спрямованості та відповідності місцевим умовам.
У практичній діяльності розрізняють такі види СЕЗ:
- функціональні зони, до складу яких входять технопарки і технополіси. їх створення сприяє міжнародній співпраці у галузі розробки нових технологій;
- комплексні зони виробничого спрямування, які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій;
- зовнішньоторговельні зони, які забезпечують додаткові валютні надходження. Для них пріоритетне значення має мати: наявна мережа транспортних шляхів
Розвитку СЕЗ мають сприяти вдале розміщення системи транспортного сполучення (близькість до зовнішніх і внутрішніх ринків, наявність необхідних транспортних комунікацій), розвинутий виробничий потенціал, розгалужена соціальна і виробнича інфраструктура, для туристично-рекреакційних зон - сфера обслуговування населення і туристів, науково-технічноъ сфери - наявність відповідного кадрового забезпечення.
Наукові дослідження і практичний досвід діяльності СЕЗ показують, що все більшого значення набуває створення науково-технічних спеціальних економічних зон. їх центром мають стати регіональні науково-технічні парки, які формуються навколо провідних науково-дослідних установ чи вищих навчальних закладів за участю великих виробничих підрозділів, які здатні розробляти і запроваджувати новітні високі технології. Регіональні наукові технопарки повинні забезпечувати впровадження досягнення фундаментальної науки у господарсько-виробничу практику. Регіональні технопаркові утворення мають мати ієрархічну побудову. Елементарними базовими їх утвореннями є інкубатори, які являють собою інноваційні центри або бізнесові утворення. Бізнес-інкубатори дають змогу підтримувати і розвивати підприємництво інноваційної спрямованості. Регіональні науково-технологічні парки включають технополіси, інкубатори, розгалужену мережу інфраструктури. Це досить складні територіальні утворення, які розширяють можливості нарощування економічного потенціалу наукомістких і експортоспроможних галузей господарювання.
Науковці стверджують, що на Україні існують сприятливі умови для створення регіональних науково-технологічних парків, які ефективно впливають на розвиток економіки і підвищення добробуту населення.