96. Гнучкі режими праці: сутність, значення і форми використання. Яка від них користь для підприємства

В регулюванні робочого часу слід враховувати інтереси як організації в цілому, так і працівників. Якщо інтереси цих двох сторін не збігаються, тоді варто шукати компромісні варіанти розвязання питань шляхом запровадження:ковзного робочого тижня, гнучкого робочого дня ;неповного робочого дня; неповного або подовженого робочого дня; -розірваного робочого дня;-тимчасової роботи; -сезонної роботи; сумісництва;надомної праці тощо.Відносять: законодавче зменшення обсягів допустимих понадурочних робіт; скорочення тривалості робочого тижня; перехід на сумарний річний підрахунок робочого часу; та інші.

Класифікація гнучких форм зайнятості:Неповна зайнятість, тобто режими зайнятості неповний робочий час;Нестандартні орг-йні форми: тимчасові працівники, сумісники;Нестандартні робочі місця та орг-я праці.До 1-го відносять режими, які виходять за межи 8-годинного робочого дня і 40-годинного робочого тижня. До нестандартних режимів належать: неповний робочий час та його різновиди. Гнучкий робочий рік, суть — зміна тривалості робочого тижня в зал. від потреб у робочій силі сезонних та інших галузей. Нормативною базою є сумарний фонд річного часу. Стиснутий робочий тиждень — нормальну тривалість робочого тижня розподіляють на меншу кількість роб. днів — за умови збереження нормативної тривалості робочого тижня.До 2-го належить праця на дому та робота за викликом. Обовязковими умовами фнкц-ня режиму гнучкого робочого часу є :необхідність відпрацювання встановленої законом або кол. дог. тривалості робочого часу;передбачає час обовязкової присутності працівника на робочому місці;можливе лише в разі застосування п-ствами засобів реєстрації відпрацьованого часу;залежить від потенційних можл-тей середньої та низ-ої упр-ських ланок сприймати ці режими як засіб підвищ-ня еф-ості праці;застосовуються при роботі в одну або дві зміни;потрібна чітко налагоджена с-ма узгодження різних питань між зацікавленими сторонами.

97. Що необхідно знати майстрові виробничої дільниці про організації внутрішньо змінного режиму праці і відпочинку робітників Чи відрізняються норматив часу на відпочинок і відповідна норма

Внутрізмінні режими праці й відпочинку охоплюють перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок. Обідня перерва необхідна не тільки для прийняття їжі, але й для зняття втоми, накопиченої протягом першої половини робочого дня. Короткочасні перерви призначені для зменшення втоми протягом зміни та для особистих потреб.

Нормативи часу ~ це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це найпоширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним обєктом її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: нормативи основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.

Норма часу — це кількість робочого часу, обєктивно необхідна для виконання конкретної роботи трудової операції в певних організаційно-технічних умовах. Норма часу на відпочинок включає в себе кількість часу регламентованих перерв встановлених на 1 зміну.

98. Розкрийте сутність і механізм використання адміністративних методів управління персоналом. Яка роль у цьому належить службі персоналу

У процесі регулювання трудової діяльності персоналу можуть використовуватись різні підходи, прийоми, способи, що ґрунтуються на системному аналізі стану керованого обєкта, тобто різноманітні методи управління людьми.

Найчастіше використовуються такі методи впливу керівників на трудову поведінку підлеглих: адміністративні, економічні, правові, соціально-психологічні.

Адміністративні організаційно-розпорядчі методи управління засновані на владних, розпорядчих, наказових способах впливу на персонал.

Основними засобами такого управління є організаційно-розпорядчі документи: накази, розпорядження, інструкції, положення, стандарти, правила.

Адміністративні методи управління базуються на законодавстві та етиці спілкування. Поряд із застосуванням організаційно-розпорядчих документів вони передбачають проведення спеціальних процедур і заходів: виробничих нарад, інструктажів, співбесіди, атестацій, контрольних перевірок, звітів.

Методи регулювання трудової діяльності розрізняють також за характером впливу на трудову поведінку людей у сфері спільної праці.

• Методи стимулювання засновані на задоволенні актуальних потреб працівників і спрямовані на посилення мотивації ефективної діяльності персоналу.

• Методи інформування сприяють тому, щоб працівники, маючи необхідну інформацію, самостійно та свідомо регулювали свою трудову поведінку.

• Методи переконання використовуються для коригування неадекватної поведінки окремих працівників.

• Методи адміністративного примусу можуть застосовуватись тимчасово, локально в екстремальних ситуаціях.

Служба персоналу є організатором, координатором та експертом роботи з персоналом на підприємстві. Вона створює загальні умови системи, процедури, програми, стандарти та положення управління персоналом, контролює їхнє застосування, додержання трудового законодавства та реалізацію кадрової політики в цілому. Служба персоналу займається плануванням чисельності та професійно-кваліфікаційної структури персоналу, професійним підбором персоналу, веденням кадрового діловодства, наглядає за оплатою праці, медичним обслуговуванням працівників, станом трудової дисципліни, соціально-психологічним кліматом у колективі, умовами праці, соціальним захистом працівників тощо.