22.Розкрийте сутність, завдання і напрями складові політики управління персоналом. Якими міркуваннями керується адміністрація, формуючи таку політику

Кадрова політика — сукупність правил і норм, цілей і уявлень, які визначають напрямок і зміст роботи з персоналом. Через кадрову політику здійснюється реалізація цілей і завдань управління персоналом, тому її вважають ядром системи управління персоналом. Кадрова політика формується керівництвом організації, реалізується кадровою службою в процесі виконання її працівниками своїх функцій. Вона знаходить своє відображення в наступних нормативних документах: Правилах внутрішнього розпорядку, Колективному договорі.

Осн завдання: Забезпечення робочою силою високої якості, включаючи планування, відбір і наймання, вивільнення вихід на пенсію, звільнення, аналіз плинності кадрів і ін

Розвиток працівників, профорієнтація і перепідготовка, проведення атестації та оцінки рівня кваліфікації, організація просування по службі

Вдосконалення організації та стимулювання праці, забезпечення техніки безпеки, соціальні виплати. Підрозділи управління персоналом активно беруть участь в переговорах з профспілками при укладанні колективних договорів, в розборі скарг, претензій, здійснюють контроль за трудовою дисципліною.

Кадрова політика в організації може здійснюватися за такими головними напрямками:

- прогнозування створення нових робочих місць з врахуванням впровадження нових технологій

- розробка програми розвитку персоналу з метою вирішення як поточних, такі майбутніх завдань організації на основі вдосконалення системи навчання і посадового переміщення працівників

- розробка мотиваційних механізмів підвищення зацікавленості в задоволення працею тощо.

- до управління підприємством.

Формуючи політику менеджменту персоналу, роботодавець має визначитися: -звільняти працівників чи зберігати;

- здійснювати профпідготовку працівників власними силамичи шукати тих, хто вже має необхідну професійну підготовку

- набирати працівників із зовнішнього ринку праці чи перенавчати тих працівників, що підлягають вивільненню у звязку зі змінами в організації виробництва чи праці на підприємстві

- набирати додаткових працівників чи обійтися наявною чисельністю за умови раціональнішого їхнього використання

-укладати гроші в підготовку дешевих, але вузькоспеціалі-зованих робітників чи дорогих, але мобільних тощо.

23.Які завдання з управління персоналом на підприємстві вирішуються з урахуванням Кодексу законів про працю

Кодекс законів про працю У визначає правові гарантії і засади здійснення права громадянами розпоряжатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючі зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільносго в-ва, поєднання на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо сус-ва в першу життєву потребу працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Кодекс законів про працю У складається з 18 глав. Він вклюає загальні положення, колективний договір, трудовий договір, робочий час, счас відпочинку, нормування праці, оплата праці, гарантії і компенсації, трудова дисципліна, охорона праці, праця жінок, молоді; пільги, індивідуальні трудові спори, професійні спілки, державне соціальне страхування, нагляд і контроль за додержанням законодавства.

Значення в МП має найсуттєвіше, томущо є одним з головних законів, які використовуються при управлінні персоналом. Визначає основні умови укладання на п-вах колективних та трудових договорів, визначає регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, забезпечує встановлення тривалості робочого часу та часу відпочинку, встановлює нормативи праці, систему оплати праці, умови найму та зввільнення працівників.