Незмінювані іменники:

іменники іншомовного походження: депо, кашне, Тбілісі, Міссурі.

Рід таких слів визначається:

• для загальних назв: істоти — чоловічого роду (маленький поні), неістоти — середнього роду (велике трюмо);

• для власних географічних назв — за загальною родовою назвою: По, Хуанхе — жіночого роду (річка); Карна, Бандейра — жіночого роду (гора); Онтаріо, Бангвеулу — середнього роду (озеро); Туапсе, Мапуту -середнього роду (місто);

• для складноскорочених слів — за родом головного слова у словосполученні, що підлягло скороченню: ООН — жіночого роду, бо Організація Об'єднаних Націй., АЕС — жіночого роду, бо атомна електрична станція, райвно — чоловічого роду, бо районний відділ народної освіти.

Так само визначається і число складноскорочених слів: ЗМI — множина, бо засоби масової інформації.

3. Іменники прикметникової форми змінюються так, як і звичайні прикметники: Коцюбинський, Коцюбинського, Коцюбинська; рядовий, рядового, рядові і т. Д.

Творення іменників

Іменники можуть утворюватися від інших слів. Твірними для них можуть бути:

• іменники: студент -> студентка; рука -> рукав;

• прикметники: синій -> синява; чесний -> чесність;

• дієслова: - ходити -> хід, ходіння;

• числівники: десять -> десяток, десятка; двоє -> двійка.

• абревіація: облдержадміністрація, загс;

• злиття слів: місцепроживання;

• перехід з іншої частини мови: черговий, вчений, нічия.

Способи творення:

• префіксальний: недруг, праліс;

• суфіксальний: гітарист, білизна, десятина;

• префіксально-суфіксальний: суглинок, підберезник;

• основоскладання: водогін, землеустрій;

• словоскладання: школа-інтернат;

Зверніть увагу! Під час написання іменникових суфіксів можуть виникати певні труднощі. До таких суфіксів належать: -ичк-, -ечк- (-єчк~): травичка, водичка, смужечка, ліжечко; -ець, -иць(я):палець— пальця (евипадає,), палиця—- палиці (йне випадає.); -не-, -ев-: паливо, печиво, але марево; -инн-, -енн- (-син-): гарбузиння (похідне від іменників), перенесення, озброєння (похідні від дієслів).

НЕ З ІМЕННИКАМИ

Не з іменниками здебільшого пишеться окремо: не герой, не школа. У цьому випадку не — заперечна частка.

Разом не пишеться в таких випадках:

• якщо слово не вживається без не (ненависть, нероба);

• якщо не — префікс, який утворює слово з новим значенням: неправда (брехня), неволя (рабство);

За наявності протиставлення не завжди пишеться окремо: Не добро від цього буде (а зло).

ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ

Імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів:

для чоловічих: <-ович->: Михайл[о] — Михайл<ович> Іван – Іван<ович> Андрій —Андрій<ович>

для жіночих:- <-ієн-> (<-ївн->): Петро – Петр<івна> Іван – Іван<івна> Гордій – Горд<їівна>

Винятки:

• від двоскладових імен із закінченням -а: Лук[а] – Лук<ич> Сав[а]— Сав<ич>

• від імені Микола — Миколайович;

• від імені Яків — Яков<ич>або Яков<левич>.

Імена по батькові чоловіків відмінюються як іменники II відміни мішаної групи, а жінок - як іменники І відміни твердої групи: товариша — Івановича, товаришем — Івановичем і т. д.; дружини — Петрівни, дружині — Петрівні, дружиною — Петрівною.

Відмінювання жіночих імен по батькові за прикметниковим типом (Петрівної, Петрівній) є грубою граматичною помилкою.

Послідовність розбору іменника

1. Назва частини мови. Загальне значення.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Особливості лексичного значення:

   • власна назва чи загальна;

   • назва істоти чи неістоти.

4.      Морфологічні ознаки:

   • рід (постійна);

   • число;

   • відмінок.

5. Відміна, група (якщо є).

6. Синтаксичні ознаки:

   • роль у словосполученні;

   • роль у реченні.

7. Особливості вимови і написання.