Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Прикметник.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
31.95 Кб
Скачать

Примітки

  • Форма знахідного відмінка залежить від того, що означає той іменник, з яким пов'язаний прикметник, — назву істоти (тоді — як у Р. в.) чи неістоти (тоді — як у Н. в.). Порівняй: помітив гарного хлопчика; зустрів давнього друга купив гарний зошит, згадав давній випадок.

  • Вибір однієї з можливих форм місцевого відмінка прикметника чоловічого і середнього роду залежить від того, з якого звука — голосного чи приголосного — починається наступне слово у словосполученні або реченні. Порівняй: у далекому плаванні — у далекім океані. Це один зі способів уникнути немилозвучних збігів голосних або приголосних звуків.

  • Зверніть увагу на закінчення Д. і М. відмінків у прикметниках жіночого роду: тільки -ій. Форма без кінцевого -й є помилковою.

ПОХІДНІ ПРИКМЕТНИКИ

Прикметники бувають непохідні (м'який, білий, простий) і похідні (водний <- вода, безтурботний <— турбота). Похідні прикметники утворюються від слів різних частин мови, а також від словосполучень та інших сполучень слів.

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Префіксальним способом прикметники утворюються від:

  • прикметників: давній -> прадавній;чемний -> нечемний;гарний -> прегарний;народний -> антинародний. За такого творення граматичні ознаки похідного слова залишаються такими ж, як у твірного прикметника.

  • іменників (із прийменником без): без крил -> безкрилий; без сили -> безсилий. Водночас змінюється закінчення, а прийменник стає префіксом.

Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

  • іменників: зуб –> зуб<н>ий, зуб<ат>ий, зуб<acт>ий; цегла –> цегл<ян>ий, цегель<н>ий;хлібороб -> хлібороб<ськ>ий;земля –> зем<н>ий, земл<ян>ий.

  • прикметників: високий –> височ<еньк>ий, височ<еон>ий, височ<енн>ий; злий –> зл<ющ>ий; тісний–> тісн<уват>ий; страшний –> страшн<ющ>ий, страш<енн>ий.

  • дієслів: колоти –> кол<юч>ий; пекти –> пек<уч>ий;гнути –> гн<уч><к>ий;говорити–> говір<к>ий;вичерпати –> вичерп<н>ий;подвоїти –> подвій<н>ий.

  • прислівників: тут –> тут<ешн>ій; вчора –> вчор<ашн>ій; сьогодні –>сьогодн<iшн>ій;раптом –> рапт<ов>ий;мимоволі –> мимовіль<н>ий;нікуди –>нікуд<ишн>ій.

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменників (здебільшого від прийменниково-іменникових сполучень, прийменник яких входить до складу похідного слова як префікс): вода (під водою) –> (під)вод<н>ий; план (без плану) –> (без)план<ов>ий; Дунай (при Дунаї) –> (при)Дунай<ськ>ий;хмара (над хмарами) –> (над)хмар<н>ий.

Основоскладанням утворюються прикметники від:

  • двох прикметників: світлий i зелений –> світло-зелений; науковий і дослідний –> науково-дослідний; синій і жовтий –> синьо-жовтий; м'ясний і молочний –> м'ясо-молочний;український і англійський –> українсько-англійський;.

  • сполучення іменника і прикметника або числівника: широкі плечі –> широкоплечий; ясне чоло –> ясночолий;одна нога –> одноногий.

Складно-суфіксальним (складанням основ з додаванням суфікса) способом утворюються прикметники від:

  • словосполучень: збирати буряки –> бурякозбиральний;рити землю –> землерийний; правий берег –> правобережний; шістнадцять поверхів –> шістнадцятиповерховий; п'ятдесят літ –> п'ятдесятилітній; свій рід –> своєрідний; далеко глядіти –> далекоглядний;

  • інших сполучень слів: не до ладу –> недоладний;  не по силі –> непосильний.

 Незначна кількість прикметників утворюється також:

  • злиттям двох слів (словосполучення) в одне: вічно зелений –> вічнозелений; важко хворий –> важкохворий;

  • переходом із дієприкметників (внаслідок втрати дієслівних ознак): варений, вихований, вишуканий,

  • тільки зміною закінчення: золото –> золотий.

Примітка

Внаслідок утворення прикметників в основах слів нерідко відбуваються зміни:

  • чергування звуків: рік –> річний, школа –> шкільний;

  • спрощення у групах звуків: земля –> земний, щастя –> щасливий;

  • злиття звуків кореня і суфікса: ткач + -ськ- –> ткацький.

ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов'язані зі специфікою вимови, словотвору і формотворення. До них належать:

  1. Написання прикметникових префіксів пре- (предобрий, пречудовий) зі значенням "дуже", без- (безпорадний, безкрилий), що означає відсутність чогось і завжди пишеться однаково, незалежно від характеру наступних звуків.

  2. Написання суфіксів -ськ- (-цьк-, -зьк-), -епьк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- із м'яким знаком.

  3. Збереження буквосполучень ст, нт перед суфіксом -ськ- (незважаючи на те, що у вимові похідного слова відбувається спрощення(студент –> студентський [студен'с'кий], фашист -> фашистський [фашйс'кий]).

  4. Злиття двох звуків в один внаслідок утво рення прикметників від основ, що закінчуються на г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с, за допомогою суфікса-ськ- із записом, що відповідає вимові: варяг, Збараж, Кавказ + -ськ- =  варязький, збаразький, кавказький; козак, ткач, Вінниця + -ськ- = козацький, ткацький, вінницький; Чорнухи, Золотоноша, Одеса + -ськ- = чорнуський, золоніський, одеський.

  5. Kінцеві букви основ д і т, внаслідок утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ-, незважаючи на злиття у вимові, зберігаються в написанні: завод + -ськ- –> заводський, хоч [заводз'кий]; пірат + -ськ- –> піратський, хоч [пірац'кий].

  6. Написання -ичн- після букв "дев'ятки" – д, пг, з, ц, с, ж, ч, г, р (методичний, сферичний, класичний) та -ічн- після інших букв (економічний, органічний, монархічний).

  7. Написання -ов- у прикметниках, твірна основа яких закінчується на твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш]: степ –>  степовий, тип –> типовий, та в інших прикметниках із наголосом на закінченні: крайовий, больовий, січовий та -ев- у прикметниках із наголосом на основі: січневий, рожевий.

  8. Написання -єв- у прикметниках із наголосом на основі, твірна основа яких закінчується на [її] (радієвий) або подовжений м'який приголосний (миттєвий). Якщо слово має подвійний наголос, то можливе й подвійне написання: життєвий життьовий.

  9. Написання -нн- у прикметниках, утворених від твірної основи з кінцевим –н (-н’) за допомогою суфікса -н- (туман -> туманний, день –> денний), та у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн-, -анн- (-янн-), що вказують на збільшену ознаку (страшенний) або на неможливість дії (нескінченний, нездоланний, незрівнянний). В інших прикметниках із суфіксами -н-, -ан- (-ян-), -ин- (-їн-) пишеться одне н: хатній, весняний, совиний.

  10. Написання складних прикметників, утворених від словосполучення (залежних одне від одного слів), разом (п'ять років –> п'ятирічний, все осягнути –> всеосяжний), а утворених від незалежних одне від одного слів (аграрний і промисловий –> аграрно-промисловий), в тому числі таких, що вказують на відтінки кольору (темно-синій) і смаку (кисло-солодкий), – через дефіс. Винятки: жовтогарячий, Послідовність розбору прикметника

  1. Назва частини мови. Загальне (лексичне) значення.

  2. Початкова форма (Н. в. однини чоловічого роду).

  3. Група за значенням (якісний, відносний чи присвійний).

  4. Морфологічні ознаки:

    • ступінь порівняння (якщо є);

    • форма (повна, коротка; нестягнена, стягнена);

    • група за характером основи (тверда, м'яка);

    • рід, число, відмінок.

  5. Синтаксичні ознаки:

    • з яким словом пов'язаний, на яке питання відповідає;

    • роль у словосполученні (головне чи залежне слово);

    • роль у реченні (яким є членом речення).

  6. Особливості вимови і написання.