Зверніть увагу!

• У третій особі дієслова І дієвідміни, на відміну від дієслів другої, не мають кінцевого -ть, а перед суфіксом -ся воно з'являється. Порівняйте: знає — знається; хоче — хочеться.

• Дієслова їсти, дати та похідні від них, утворені префіксальним способом (поїсти, віддати), мають відмінні від інших дієслів форми:

	1 ос.	2 ос.	3 ос.
Однина	їм, дам	їси, даси	їсть, дасть
Множина	їмо, дамо	їсте, дасте	їдять, дадуть

Особливої уваги заслуговує 2-а особа однини, яку дуже часто утворюють неправильно.

нагору

Чергування звуків внаслідок утворення особових дієслівних форм

Внаслідок утворення форм теперішнього і майбутнього часу доконаного виду в дієсловах першої дієвідміни перед особовими закінченнями відбуваються такі чергування приголосних звуків: [г], [з] –> [ж]: могти — можу, можеш; в'язати — в'яжу, в'яжуть.

[х], [с] –> [ш]: дихати — дишу, дишуть; чесати — чешу,  чешуть; [к] –> [ч]:   кликати — кличу,  кличуть.

Внаслідок утворення форми першої особи однини дієслів другої дієвідміни спостерігаються такі чергування приголосних: [д] –> [дж]:  сидіти — сиджу; [т] –> [ч]:   світити — свічу; [з] –> [ж]:    возити — вожу; [с] –> [ш.]:   просити — прошу.

За збігу [ст] або [зд] відбувається подвійне чергування: [с] –> [ш], [т] -> [ч]: чистити –> чищу [чишчу]; [з] –> [ж], [д] –> [дж]: їздити –> їжджу.

Губні звуки [б], [а], [е], [л], [ф] у першій особі однини і третій особі множини чергуються зі звукосполученнями [бл], [пл], [вл], [мл], [фл]: любити — люблю, люблять; спати – сплю, сплять; ловити — ловлю, ловлять; мовити — мовлю, мовлять; графити — графлю, графлять.

ВИМОВА   І   НАПИСАННЯ -ТЬСЯ І -ШСЯ В КІНЦІ ДІЄСЛІВ

У багатьох дієсловах є суфікс -ся, який стоїть після закінчення (напр., оглянутися). Внаслідок утворення особових форм таких дієслів виникають збіги приголосних звуків закінчення -ть (оглянуть) або -ш (оглянеш) та суфікса -ся.

У дієсловах на -ться вимовляється подовжений м'який звук [ц': ] (оглянуться [огл'а-нуц':а]), а в дієсловах на -шся — подовжений м'який звук [с': ] (оглянешся [огл'ане"с':а]).

На написання такі зміни у вимові звуків не впливають.

СПОСОБИ ДІЄСЛОВА

Дієслова мають дійсний, умовний І наказовий способи.

Дійсний спосіб виражає дію, яка відбулася, відбувається чи буде відбуватися (відбудеться). Дієслова дійсного способу змінюються за часами (теперішній, минулий, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому і майбутньому часі) або родами (в минулому часі).

Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б). Вибір одного з варіантів частки визначається кінцевими звуками слова, що стоїть перед нею: пішов би, пішла б, пішли б.

Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — і за родами.

Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Шевченко).

Рідше вони служать присудками простого речення, в якому виражене прагнення, бажання: Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).

Зверніть увагу! Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститись і перед дієсловом: Кудись би їхав все (Олександр Олесь), і навіть на певній відстані від нього: Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти! (Леся Українка). Яка б щаслива я була! (Олександр Олесь).

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду: Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати (В. Баранов). О земле, велетнів роди (Тичина).

Дієслова наказового способу змінюються за числами й особами і мають в однині форму другої, а в множині — першої і другої особи: прочитай, прочитаймо, прочитайте.

Значення числа і особи виражається закінченнями: 2 ос. однини  -й (роб[и], біж[и]) або нульове; 1 ос. множини     -їмо (роб[імо], біж[імо]) або -мо (згадаймо, станьмо); 2 ос. множини     -іть (роб[іть], біж[іть]) або -те (згадай[те], стань[те]).

У 2 ос. множини зрідка (переважно в поетичному мовленні) вживаються форми із закінченнями -іте (замість -іть): Борітеся — поборете!(Шевченко). Тож біжіте, панські слуги,і піймайте вітра в полі(Леся  Українка).

У 1-ій особі множини вживається (здебільшого в розмовному мовленні) форма із закінченням -ітл (замість -імо):Ходім додому! Берімся до роботи!

Примітка Форми першої особи однини та третьої особи однини і множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай:хай побачу, нехай їде, хай запишуть.

Зверніть увагу! Не можна сплутувати близькі за звуковим складом форми: бережемо (тепер, час) і бережімо (наказовий спосіб). Найчастіше вони відрізняються одна від одної місцем наголосу: у формах теперішнього часу наголошеними можуть бути різні склади (ходимо, біжимо), у формі наказового способу — лише склад, до якого входить перший голосний звук закінчення (-імо): ходімо, біжімо, скажімо і т. д.

Форми наказового способу вживаються в реченнях, у яких немає підмета: Юних днів, днів весни, не забудь! (Франко). Сідай, спочинь, та не барись, бо сонце, бачиш, вже сідає (Олександр Олесь).

У таких реченнях часто вживається звертання: Встань, Богдане, встань, збудися,на свій нарід подивися (Народна творчість). Вічний художнику, стань мені вчителем знову (Л. Забашта).