13.Господарство первісного суспільства: типи і форми.

15.Господарські одиниці первісного суспільства. М.Зібер про общинну організацію первісного суспільства

Привласнююче та виробничо-відтворююче гос-во: визначення, стук-ра, досягнення та обмеженість.

Історія господарства та господарської діяльності людини не­розривно пов'язана з еволюцією первісного суспільства. Період його розвитку найтриваліший в історії людства — від появи першої людини (близько 2,5 млн років тому) — до виникнення перших протидержавних утворень, які в Азії та Африці утвори­лися на межі IV та III тис. до п.є., в Америці — в І тис. н.е.

1стадія розвит­ку первіс суспільства характер пануванням привлас­нюючого господарства, яке включало мисливсько-збиральницьку та певною мірою рибальську діяльність первісних людей. Лише природне середовище було джерелом задоволення матері­альних потреб людини (їжа, житло, одяг). Зовнішні (при­родні), не створені людиною засоби матер існування бу­ли основою привласнюючого господарства, характер якого перед­бачав досить рухливий, мобільний спосіб господар життя. Невеликі спільноти людей ранньопервісного суспільства, яких об'єднували кровноспорідні відносили, вели кочовий спосіб життя. Населення первіс сус-ва поступово зростало. У процесі розширення господ простору в мисливсько-збиральпицьких общинах виникають нові форми господарського опанування природного середовища. Серед них велике значення мало зародження осілого способу господар життя, яке характер поглибленням спеціалізації мисливства, рибальства та збиральництва, а також виникненням виробничої господарської діяльності ранніх землеробів і скота­рів. Відбувається переорієнтація від споживання благ (господар. привласнення) до їх власного вир-ва (господарство відтворення або виробниче). Причини переходу: нестабільність господарства пивласнення; можливість людини первіс сус-ва накопичувати і вдосконалювати господар. досвід, вміння створювати та використовувати певні знаряддя праці, поява землеробства і приручення тварин. Від використання дарів природи люди поступово переходять до самост їх вирощування, яке розом із вдосконаленням техніки обробки каменя створює матер основи переходу від привласнюючого до виробничого гос-ва. Основні риси переходу до вироб-го гос-ва: 1)перхід від кочового до осідлого гос-ва; 2)перехід від мисливства до тваринництва; 3)перехід від збиральництва до землеробства.

Господарська організація пер­вісного сусп визначалася господарським і соціально-культур об'єднанням людей - рід. Рід являв со­бою групу родичів, об'єднаних спільним походженням, мовою, ритуалами по материнській або батьківській лінії і усвідомленим визнанням себе нащадками єдиного предка. Рід як соціально-етнічна спільнота спи­рався на відносини колективізму, зрівняльний розподіл і рівні права його членів. Спільна господарська діяльність — особливо мисливство, збиральництво та рибальство була надійним засобом досягнення мети спіль­ного життя — безпеки і виживання.

У процесі переходу до осілості і виробничого господарства в системі общинно-родових відносин відбувається зростання ролі парної сім'ї та сімейно-кланових груп, які перетворюються в пер­вісні осередки осіло-землеробських громад. У цілісній системі общинно-родового господарства відбувається відносне відокремлення та самостійне функціонування сімейного госпо­дарства, що формується в системі відносин первісного суспіл. У первісному сусп домогосподарство представля­ло собою групу індивідів, ядром якої була сім'я, але до якої крім класичних представників сім'ї — чоловік, жінка, діти — входили й інші особи, які не були родича­ми. Господ-ка функція первісного домогосподарства полягала у спільному виробництві, розподілі і споживанні їжі та інших за­собів існування.

Організаційні форми господарст­ва після неолітичної революції формувалися під впливом як родових, так і домогосподарських чинників. Рід забезпечував найважливіші екон, соціальні та ідеологічні функції, а сім'я була ядром домогосподарства і забезпечувала відтворення членів роду, їх виховання та навчання. Усі члени домогосподар­ства разом, спільно володіли землею, тваринами та іншими засо­бами виробництва, спільно вели господарство і споживали вироб­лене.

У період пізної первісності (межа V—IV тисячоліть до н.е.) відбувається перетворення родових общин у первісні сусідські общини, на основі яких виникає, і поступово формується, пле­мінний (надобщиний і надродовий) рівень самоорганізації первіс­ного суспільства. 3 виникненням племен створюються умови для подальшого поглиблення розподілу праці відповідно до природ­них та інших умов мешкання окремих громад. B общинних поселеннях, об'єднаних у певне плем'я, рано чи пізно виділяється центральне поселення, яке відповідає або найвпливовішому святилищу, або мешканню вождя, або найпотужні­шій військовій чи екон общині. Таке поселення починає виконувати функції протоміста, що швидко розвивається, оскільки органічно поєднує політичне, економічне та культурно-релігійне лідерство.

Отже, подальший розвиток первісного суспільства та форм його господарства (родово-общинної, сімейної (домогосподарство), первісної сусідської общини та сусідської общини) відбува-

ється під впливом ранньоцивілізаційних зрушень, серед яких — формування протоміст і ранніх державних утворень (протодержав).

М.Зібер досліджував питання розвитку первісного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва в землеробстві та ін. У «Нарисах первісної екон культури» З. описом побуту різних некультурних народів і племен, та одночасно і істор даними про первісний стан нині культур європ народів, робить спроби узагальнення первісних форм суспільного життя. Основна думка твору полягає в тому, що громадські форми господарства, в їх різних стадіях, представл універсальні форми екон діяльності на ранніх етапах розвитку. Підтверджується це розглядом різних видів і моментів громадської господарської діяльності — полювання, рибного лову, тваринництва, землеробства, робіт по випалюванню лісів, зрошуванню, споруді жител. Первісні види і поняття власності і різні форми обміну також знаходять достатньо повне освітлення, так само як і процес розвитку суспільно-посадової діяльності, общин, як і корпорацій.

14.Неолітична революція та її вплив на розвиток господарської сфери первісного суспільства.

Стадія роз-ку людства періоду неоліту,за якої відбувається перехід від привласнюючого до виробничого гос-ва називається „неолітичною революцією”. Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матер благ сприяли перевищенню мінімально-необхід­ного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту.

Ha межі 10—12 тис. років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Головна ознака переходу в зародженні нового виробничо-відтворювального способу життєзабезпечення, характерними рисами якого були:

• перехід від кочового до осілого господартва;

• перехід від мисливства до тваринництва;

• перехід від збиральництва до землеробства.

Англійський учений Г. Чайлд називав «неолітичну револю­цію» аграрним переворотом, інші дослідники — становленням виробничого господарства.

Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. На­явність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень (стародав­ніх сіл) були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.