1. Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.

Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна за­безпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоп­лює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утво­рення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кож­ний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтегра­ційну, цільову та адаптивну функції.

Розвиток господ системи суп-ва здійснюється під впливом еволюції сусп-ого поділу праці та форм власності на засоби виробництва. Поділ праці дозволяє більш ефективно здій­снювати вироб-ництво матер благ і послуг внаслідок спе­ціалізації виконання окремих виробничих операцій та викори­стання нової техніки та технології, які виникають під тиском змін поділу праці. Активність людей у процесі виробництва залежить від їх власнісності на засоби виробництва Суспільний поділ праці та історичні форми власності на засоби виробництва характе­ризують рівень функціональної та соціальної (структурної) ди­ференціації господарч системи суспільства. Тому вони є найголовнішими основами її істор розвитку, завдяки яким формуються господарські одиниці, що у своїй єдності і взаємодії представляють господ систему су­спільства Рівень розвитку поділу праці та власності на засоби вироб­ництва обумовлюють не тільки певні істор типи господ одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежними як одна від одної, так і від суспільства в цілому. Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та сусп-­ством (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами і послугами, що історично мав різний харак­тер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалі­зації (реципрокність, редистрибуція тощо) та різні форми (на­туральну, товарну, товарно-грошову). Обмін є засобом Інтег­рації господарств, чисельність і різновиди яких постійно зро­стають завдяки диференціації господ сфери суспіль­ства. Взаємодія між окремими господ одини­цями та державою здійснюється на основі встановлених правил і норм. Сукупність сусп норм та механізмів їх додержання в господ сфері утворює суспільне середовище господ діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку суспільства на окремі господ одиниці способом формування економ інститутів, проведення економ по­літики, здійснення економ реформ.. Господарство сус-ва — це сукупність господ одиниць (історичних форм госпо­дарств), що взаємодіють, створюють та обмінюють матер-і блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища. І лише в єдності всіх складових сусп господарства можна пізнати природу економ процесів певної господ-ої системи.

Господ-ка система є об'єктом різних екон наук, кожна з яких має власний погляд на складні процеси господ життя. Історія економіки та економ думки досліджує генезис господ сфери суспільств певних світових цивілізацій.

2. Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм

Історія економіки та економіічної думки як наука.

Історія екон та економ думки вивчає становлення та розвиток господарської сфери суспільства.

Історія економіки у своїх дослідженнях спираєть­ся на низку фундамент-их положень, методологічних підхо­дів, що у своїй єдності утворюють наукову парадигму роз-ку сус-ва.. Від розуміння природи суспільства, причин і тен­денцій його істор розвитку залежить і науковий аналіз його складової — господарської сфери.

Тривалий час суспільні науки грунтувалися на засадах формаційної парадигми, згідно з якою істор розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первісно-общинної, рабовласницької, феодальної, капі­талістичної та комуністичної сусп-економ форма­цій. Утім через невідповідність її висновків реальному перебігу істор подій, ідеологічному напрямку призвели до відмови більшості дослідників від її постулатів. Тому виникла необхідність роз­глядати суспільні процеси на засадах цивілізаційної парадиг­ми.

Цивілізаціина парадигма передбачає розглядати людство як ціле, що утворює світові цивілізації. Одиницею істор розвитку людства виступає конкретне суспільство, що нале­жить до певної цивілізації і характер власними етапа­ми розвитку. Самобутність кожної цивілізації та особливості сусп-ва, що входить до неї, взаємодія між цивілізаціями та сусп-вами є фундаментальною характеристикою їхнього істор розвитку. Форми такої взаємодії постійн зміню­валися від війн до співіснуваня, формуваня інтеграційних утворень.

Цивілізац. аналіз суспільства в центр усіх сусп процесів ставить людину, її взаємодію з іншими людьми та су­сп-вом загалом. Основні риси з точки зору цивілізац. парадигми: 1)Самобутність-від-носно відокремлене самостійне існування. 2)Внутріш структурність 3)Самоорганізованість

4)Наявність внутріш джерел саморозвитку 5)Особливі духовно-культур. цінності, що відображ. цілісність сус-ва.

Історично утвердилися два типи цивілізацій, які характери­зують східну і західну гілки розвитку людства. До першої нале­жать такі світові цивілізації, як китайська, індійська, близько­східна (мусульманська), до другої— східноєвроп., за­хідноєвроп., латиноамериканська. Істор розвиток кожного суспільства обумовлений особливостями цивілізації, до якої воно належить. Цивілізаційні фактори представлені спе­цифікою дух-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими ознаками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері су­спільства.