Біржі праці (служби зайнятості). Служби зайнятості в Україні

Біржа робочої сили (біржа праці або служба зайнятості) – установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості. Біржа робочої сили має свої відділення в містах, районах їх завдання – аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати профконсультації, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів та їх працевлаштування.

Щоб отримати допомогу у разі безробіття, необхідно зареєструватися на біржі робочої сили, бути звільненим з роботи підприємцем (а не добровільно залишати її), активно вести пошук роботи та ін.

В Україні згідно із Законом «Про зайнятість населення» (1991) на всій території країни створено служби зайнятості, основними функціями яких є: аналіз та прогноз попиту й пропозиції на робочу силу, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці; консультування роботодавців та громадян, що звертаються до цієї служби, про можливість отримання роботи, вимоги до професії, організація професійної підготовки й перепідготовки, реєстрація безробітних, підготовка програм зайнятості та ін. У складі Державної служби зайнятості створено інспекцію, яка контролює хід виконання законодавства про зайнятість державними та громадськими органами, підприємствами, установами та підприємцями. Для сприяння працевлаштуванню населення можуть також створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації. Державні служби зайнятості мають право на отримання інформації про наявність вакансій, умови праці, внесення пропозицій про встановлення квот прийому на роботу осіб, які потребують соціального захисту, направляти безробітних на громадські роботи тощо. Для цього вони укладають договори з громадянами при їхньому працевлаштуванні (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачують вартість професійної підготовки і перепідготовки, встановлюють на час навчання стипендії тощо. Для фінансування цих витрат створюється державний Фонд сприяння зайнятості. З його коштів надається безвідсоткова позика безробітним, які вирішили почати підприємницьку діяльність Фонд сприяння зайнятості створюється на державному та місцевому рівнях і становить не менше 3% обсягів державного і місцевих бюджетів. Джерелом надходження коштів до Фонду є також обов'язкові відрахування підприємств, кошти служби зайнятості від надання платних послуг підприємствам і організаціям, добровільні внески громадських організацій, зарубіжних фірм та ін.

Фінансово-кредитні посередники: інвестиційні фонди, страхові та довірчі компанії, пенсійні фонди

Інвестиці́йний фонд — один з учасників фондового ринку. Інвестиційний фонд акумулює кошти інвесторів та передає їх в управління інвестиційному управляючому. Поряд із депозитами в банках, вклади в інвестиційних фондах є найпопулярнішими інструментами для збереження та примноження заощаджень приватних осіб.

Інвестиційний фонд — це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло об'єктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.

Інвестиційні фонди керуються широким діапазоном інвестиційних цілей, які можуть бути або спрямовані на специфічні географічні регіони, або такі що стосуються специфічних областей життєдіяльності. Зазвичай, у тій чи іншій країні існує чітко виражена тенденція інвестувати значною мірою у свій власний ринок, тобто у національні компанії. Це зумовлено законодавчою базою, політикою країни, національною близькістю до об'єкта інвестування, а також зниженим ризиком щодо можливих валютних коливань.

Пенсійний фонд — термін, який об’єднує і державний Пенсійний фонд України і інші цільові позабюджетні фонди, які створюються відповідно до діючого законодавства, акумулюють страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених чинним законодавством, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені чинним законодавством.

Недержа́вний пенсі́йний фонд (НПФ) — це фінансова установа, що працює винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів.

Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі).

Страховий поліс є контрактом, згідно з яким власник поліса сплачує премії страховій компанії в обмін на зобов'язання компанії сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні певних подій. Поліс є активом власника і зобов'язанням страхової компанії.

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.

Майном довірителя є грошові кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Довіритель майна - юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного майна відповідно до умов укладеного між ними договору.

Довірче товариство має розрахунковий рахунок, який відкривається комерційним банком, щообслуговує здійснення довірчих операцій і забезпечує відповідальне зберігання власних коштівдовірчого товариства та майна довірителів. Довірчі операції - послуги, які довірче товариство надає довірителям майна.