2.Регресивний аналіз

Регресивний аналіз – це статистична процедура для оцінки взаємозвязку між залежною змінною у і незалежною х.

y=а+bx, де a=const, b – тангенс кута похилої лінії регресії.

Метод найменших квадратів використовується для знаходження таких а і b, щоб отримане значення у якнайбільше підходило до значень,що спостерігаються.

, де u – це помилка, y-спостереження, -рівняння регресії, = а+bx.

Метод дозвояє мінімізувати суму квадратів відхилень величини,що спостерігається від очікуваної.

3. Для оцінки якості і надійності аналізу регресії використовують 3 показника:

1. Коеф. кореляції чи детермінації ( );

2. Середня помилка передбачення ;

3. Середня помилка коеф. регресії і оцінка Ст’юдента t;

1)Коеф. кореляції r вказує на взаємозалежність між y і х, а також наскільки рівняння регресії підходить до даного спостереження і приймає значення від –1 до 1. Більш широко використовують коеф. детермінації, він показує частку зміни у, що охоплюється рівнянням регресії. Чим вище йього значення, тим більше можна покластися на рівняння. Значення розташовані від 0 до 1.

2)Середня поимилка передбачає використання для виміру точності передбачення :

3)Середня помилка коеф. регресії - дає оцінку межі в якій може знаходитись даний коефіцієнт, визначається за формулою:

Оцінка Ст’юдента (t=b/ )показує питому вагу фактора х при поясненні y.

А також, у скільки разів значення коеф. t перевищує йього середню помилку. Чим вище значення t, тим більше млжна покладатися на рівняння. (t може бути не більше 10)

4. Точність прогнозу

Будь-який прогноз оцінюється в залежності від точності.

Помилкою прогнозу називається відхилення передбаченого значення від того, що спостерігається.

Для оцінки сукупної помилки пргнозу використовують 2 показника:

1. Середня абсолютна помилка (САП),

2.Середня квадратична помилка (СКП),

18. Типи детермінування, що використовуються у фінансовому аналізі.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. У детермінованому моделюванні факторних систем виділяють такі типи: 1) адитивні – коли результативний показник «у» представлений як алгебраїчна сума факторних (У=х1+х2+х3); 2) мультиплікативна - коли результативний показник «у» представлений як добуток факторних (У=х1*х2*х3); 3) кратні - коли результативний показник «у» представлений як відношення факторних (У=х1/х2); 4) комбіновані (змішані) – це сполучення декількох типів моделей.

19. Прийоми детермінованого моделювання факторних систем.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідження. Стосовно до класу детермінованих факторних систем користуються такими основними прийомами моделювання: 1) здовження факторної системи – (у=х1/х2, звідси можна преобразовати х1 = х11+х12+х13, тоді у = х11/х2 + х12/х2 + х13/х2). Прикладом може бути розрахунок капіталоємності: S = k/Vp, K=E+F, де к-капітал, Е – основний капітал, F- оборотний капітал. Звідси: S = k/Vp = E/Vp + F/Vp (капіталоемність основного і оборотного капіталу); 2) розширення факторної системи: у= х1/х2 * а/а * в/в, S = E/Vp*А/А = А/Vp * E/А, де А/Vp – доля амортизації в капіталовкладеннях, E/А – строк служби; 3) скорочення факторної моделі: у=х1/х2=(х1/в)/(х2/в). Прикладом може слугувати розрахунок рентабельності капіталу. R = P/K = P/(E+F), R = (P/Vp) / (E/Vp + F/Vp), де E/Vp – капіталоемність основного капіталу, F/Vp - капіталоемність оборотного капіталу.