10.Регресивний аналіз.

Регресивний аналіз – це статистична процедура для оцінки взаємозвязку між залежною змінною у і незалежною х. y=а+bx, де a=const, b – тангенс кута похилої лінії регресії.Метод найменших квадратів використовується для знаходження таких а і b, щоб отримане значення у якнайбільше підходило до значень,що спостерігаються. , де u – це помилка, y-спостереження, -рівняння регресії, = а+bx.Метод дозвояє мінімізувати суму квадратів відхилень величини,що спостерігається від очікуваної.

; ; ;

11. Порівняння – як основний прийом фінансового аналізу: його сутність, значення. Вимоги, що висуваються до порівняльних величин.

Порівняння – це один із способів, за допомогою якого досліджуються всі предмети та явища у природі, в суспільстві, в економіці. Порівняння є найдавнішим і самим поширеним прийомом аналізу. При застосуванні цього прийому аналізуючий показник порівнюється з базовим. У ФА, як правило, досліджуваними найчастіше виступають фактично досягнуті показники. Базою порівняння можуть бути показники: планові, минулих періодів, нормативні, договірних зобовязань, розвинутих країн. Порівняння фактичних показників з плановими дає можливість визначити ступінь виконання плану за досліджуваний період часу, а зіставлення даних звітного періоду із минулими – виявити тенденції розвитку економічних процесів господарства. Шляхом порівняння фактичних показників з нормативними здійснюється контроль за витрачанням фін ресурсів. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального. При застосуванні цього прийому слід памятати про дотримання необхідної умови забезпечення зіставлення показників. Порівняння висуває певні вимоги до порівняльних величин, вони повинні бути сумірні та якісно однорідні для цього необхідно забезпечити: 1) порівняльність, календарність періоду часу; 2) єдність оцінки за допомогою нейтралізації цінового фактору; 3) єдність кількісних і структурних факторів через нейтралізацію обємного і структурного фактора; 4) зіставлення вихідних умов д-ті (природних, кліматичних).

12. Вертикальний аналіз, його сутність на основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Вертикальний (структурний) ФА – передбачає визначення структури підсумкових фінансових показників із звясуванням кожної позиції звітності на результат у цілому. Форми: 1) структурний аналіз активів (питома вага оборотних і необоротних активів, ліквідність); 2) структурний аналіз капіталу (питома вага власного капіталу і залученого); 3) структурний аналіз грошових потоків.

13. Аналіз відносних показників, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Відносних показників – розрахунок відношень даних звітності визначення взаємозвязків показників. Форми: 1) аналіз ліквідності – здатність цінностей легко перетворюватися у гроші, тобто абсолютно ліквідні засоби; 2) аналіз поточної д-ті (фондовіддача); 3) аналіз фінансової стійкості; 4) аналіз рентабельності – відношення суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу..