88.Сутність непрямого методу аналізу руху грошових коштів, послідовність його здійснення.

У фінансовому аналізі використовують непрямий метод. Сутність якого полягає в перетворенні величини прибутку в величину грошових коштів. При непрямому методі фінансовий результат перетворюється у величину ГК за допомогою процедур коригування. Існує певна послідовність таких коригувань:1)встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами для цього усувають вплив на фінансовий результат: а)операцій нарахування амортизацій; б)операцій із вибуттям об’єктів довгострокових активів. 2)коригуванням установлюють відповідність зміни оборотного капіталу грошовим коштам. Необхідно визначити як зміни по кожній статті оборотного капіталу на стані ГК п-ва, для цього вивчається механізм впливу на рух ГК операцій які відображаються на активних і пасивних рахунках. Існує правило коригування процедур при розрахунку величини чистого грошового потоку від господарської діяльності. Збільшення залишків по статтям поточних активів повинно бути виключено, а зменшення додано до показника чистого прибутку. Збільшення залишків по статтям поточних пасивів повинно бути додано, а зменшення виключено з величини ЧП. 3)проводять додаткові коригувальні процедури, що пов’язані з використанням ЧП (штрафи, сплата дивідентів).

89.Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків в розрізі господарської, інвестиційної та фінансової сфери. Основні напрямки використання інформації про рух грошових коштів.

Основними напрямками використання інформації про рух ГК є :1)оцінка здатності п-ва виконувати свої зобов’язання; 2)визначення потреб в додатковому залученні ГК; 3)визначення величини капітальних вкладень в основні засоби і інші необоротні активи; 4)оцінка ефективності використання операцій по фінансам п-ва і його угод; 5)оцінка здатності п-ва отримати позитивні грошові потоки в майбутньому.

90.Сутність, основні етапи здійснення перспективного аналізу грошових потоків.

Стратегія управління ГК передбачає здійснення перспективного аналізу грошових потоків. Він зводиться до обчислення можливих джерел надходження і витрат ГК, побудова бюджетів ГК на плановий період. Методика:1)розраховується обсяг можливих грошових надходжень. Основними джерелами надходження ГК є продаж товару готівкою, в кредит. Можна розрахувати, яка частина виручки надійде в поточному періоді, а яка в наступному. ДЗ_пп+V_р=ДЗ_кп+ГК;2)розраховується відтік ГК;3)шляхом порівняння прогнозних грошових надходжень і витрат розраховується чистий грошовий потік;4)розраховується сукупна потреба в короткостроковому фінансуванні.

91.Порядок визначення залишків грошових активів у відповідності з моделями Баумоля та Міллера-Ора.рошові кошти п-ва включають в себе гроші в касі і на р/р в комерційних банках. Грошові кошти є абсолютно ліквідними. Перед фін менеджером стоїть задача визначити розмір запасу грошових коштів. Грошові кошти (їх запас) необхідні для: 1) здійснення поточних розрахунків; 2) для покриття непередбачених витрат; 3) для розширення д-ті. Таким чином можуть бути застосовані такі моделі, розроблені в теорії управління запасами, які дозволяють оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, щоб оцінити: 1) загальний обсяг грошових коштів і їх еквівалентів; 2) яку їх долю слід тримати на р/р, а яку у вигляді швидкореалізуємих ЦП; 3) коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів і швидкореалізуємих активів. В західній практиці найбільше розповсюдження отримали моделі Баумоля і Міллера – Орра. Модель Баумоля. Припускається, що п-во починає працювати, коли має максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, і потім постійно витрачає їх протягом деякого періоду часу. Всі поступаючі кошти від реалізації товарів і послуг п-во вкладає в короткострокові ЦП. Як тільки запас вичерпується, тобто стає рівним нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, п-во продає частину ЦП і тим самим поповнює запас грошових коштів до первинної величини. Таким чином, динаміка залишку коштів на р/рявляє собою пилообразний графік, де У – залишок коштів на р/р; Х – час. Сума поповнення (залишок коштів) розраховується за формулою: Q = ((2*V*c)/r)^1/2, де V – прогнозна необхідність в грошових коштах в періоді (рік квартал, місяць); c – витрати по конвертації грошових коштів в ЦП; r – відсотковий дохід по короткостроковим фінансовим вкладенням. Модель Баумоля проста і в достатній мірі прийнятна для п-в, грошові кошти яких стабільні і прогнозуєми. Модель Міллера- Орра. Ця модель є компромісом між простотою і реальністю. Вона допомогає відповісти на питання: як п-ву слід управляти своїм грошовим запасом, якщо неможливо передбачити щоденний відтік або притік грошових коштів Міллер і Орр використовують при побудові моделі процес Бернулі – стохастичний процес, в якому надходження і використання грошей від періоду до періоду являються незалежними випадковими подіями. Логіка дій заключається в наступному: залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягне верхньої межі. Як тільки це відбувається, п-во починає купувати достатню кількість ЦП з ціллю повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня (точки повернення). Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку п-во продає свої ЦП і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі. Реалізація моделі здійснюється в декілька етапів: 1) встановлюється мінімальна величина грошових коштів (Он), яку доцільно постійно мати на р/р; 2) за статистичними даними визначається варіація кожноденного надходження коштів на р/р (v); 3) визначаються витрати (Рх) по збереженню коштів на р/р і витрати (Рт) по взаємній трансформації грошових коштів і ЦП; 4) розраховується розмах варіації залишку грошових коштів на р/р (S) S = 3*((3*Pт*v)/4Рх)^ 1/3; 5) розраховується верхня межа грошових коштів на р/р (Ов), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертирувати у ороткострокові ЦП Ов = Он+S; 6) визначають точку повернення (Тв) – величину залишку грошових коштів на р/р, до якої необхідно вернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на р/р виходить за границю інтервалу (Он; Ов) Тв = Он+S/3; 7) визначають нижню межу.

92.Ануїтети та дисконтування грошових потоків підприємства.В будь якій найпростішій фінансовій угоді завжди присутні три величини, дві з яких задані, а одна є невідомою Процес, в якому задані вихудна сума і відсоткова ставка, у фінансових розрахунках називається процесом нарощення. Процес, в якому задані очікувана в майбутньому до отримання сума і коефіцієнт дисконтування, називається процесом дисконтування. В першому випадку мова йде про рух грошового потоку від теперішнього до майбутнього, в іншому – про рух від майбутнього да теперішнього. Очікувана до надходження сума та коеф дисконтування => процес дисконтування => приведена сума. В якості коеф дисконтування може використовуватися або відсоткова ставка (математичне дсконтування), або облікова ставка (банківське дисконтування). Економічний зміст дисконтування полягає у визначенні величини тієї суми, якою буде чи бажає мати інвестор по закінченню цієї операції. FV = PV+PV*rt. Величина FV показує майбутню вартість теперішньої величини PV призаданому рівні доходності. Економічний зміст дисконтування заключається у тимчасовому упорядкуванні грошових потоків різних часових періодів. Коефіцієнт дисконтування показує, який щорічний відсоток повернення хоче мати інвестор на інвестований ним капітал. У цьому випадку шукана величина PV показує поточну, теперішню вартість майбутньої величини FV. Ануітет – частковий випадок грошового потоку, а саме – це потік, в якому грошові надходження в кожному періоді однакові за величиною, і часові інтервали однакові. Якщо число рівних часових інтервалів обмежене, ануітет носить назву строковий, а якщо безмежний – вічний ануітет (50 і більше років). Типи ануітетів: 1) постнумерандо – характеризує систематичне надходження грошових коштів на початку розрахункового періоду; 2) пренумерандо - характеризує систематичне надходження грошових коштів на кінець розрахункового періоду. Задачі ануітетів: 1) пряма – розрахунок вартості з позиції майбутнього; 2) обернена – з позиції теперішнього часу. Ануітет, що нарощується має вигляд: A, A(1+r), A(1+r)^2… A(1+r)^n. Вартість ануітету: FVpst = A(1+r)^k. FVpst = A*( (1+r)^n – 1)/r, де А – розмір грошових надходжень; r- % ставка. FVpre = A(1+re)табл3, де re -% за перший період нарахування відсотків. Поточна вартість грошей: PVpst = A*(табл4. (rc;n)), Pvpre = A*(табл4. (rc;n))*(1+re).