55. Типи фінансової стійкості (абсолютний, нормальний, нестійкий, кризовий фін. Стан), їх характеристика. Причини неплатежів.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами п-ва, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес в-ва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення та оновлення. Існують такі типи фін стійкості: 1) абсолютна фін стійкість; 2) нормальна фін стійкість; 3) нестійкий (передкризовий) фін стан; 4) кризовий фін стан. Абсолютна фін стійкість характеризується такою нерівністю: (Власний капітал – Необоротні активи) > Вартість запасів і витрат п-ва і відповідно ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення показує, що всі запаси повністю пориваються власними оборотними коштами, тобто п-во не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, така ситуація не є ідеальною, оскільки це означає, щоадміністрація не вміє і не бажає, або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної д-ті. Нормальна фін стійкість характеризується такою нерівністю: (Власний капітал – Необоротні активи) < Вартість запасів і витрат п-ва, але ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Надане співвідношення відповідає положенню, коли успішно функціонуюче п-во використовує для покриття запасів різноманітні «нормальні» джерела засобів – власні і залучені; гарантується платоспроможність п-ва. Нестійкий (передкризовий) фін стан характеризується такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) >= Вартість запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення відповідає положенню, коли п-во для покриття частини своїх запасів вимушено залучати додаткові джерела покриття, які не є “нормальними”. Відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобіві платіжних зобовязань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів в оборот п-ва. Кризовий фін стан характеризується такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) < Вартість запасів і витрат п-ва. Характеризується ситуацією, коли у добавок до попередньої нерівності п-во має кредити і займи, не погашені у строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. П-во знаходиться на межі банкрутства, при якому запаси і затрати більше суми ВОК, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів.

56. Задачі, основні напрямки, інформаційне забезпечення аналізу оборотних коштів підприємства.

Оборотний капітал п-ва, приймаючи участь в процесі в-ва та реалізації продукції здійснює безперервний кругообіг. Він проходить послідовно 3 фази і змінює свою натуральну речовинну форму з грошової на виробничу, а далі товарну. При цьому оборотний капітал переходить із сфери обігу у сферу в-ва (чи навпаки), приймаючи послідовно форму фондів обігу та оборотних виробничих фондів. Склад і розміщення оборотних коштів: Елементи: 1) до оборотних виробничих фондів (ОВФ) відносяться: основні та допоміжні матеріали (сировина); запчастини; інструменти; тара; паливо; 2) до фондів обігу (ФО) відносяться: готова продукція; дебіторська заборгованість; грошові кошти на р/р та в касі. Джерелами формування ОВФ є власні оборотні та залучені кошти, а ФО є лише залучені кошти. За ступінем планування ОВФ є нормованими (визначається необхідна потреба в них на п-ві; ФО є ненормованими (крім зарубіжних компаній). На відміну від основного капіталу, який неодноразово приймає участь в процесі в-ва, оборотний капітал функціонує тільки в одному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт. Основні задачі аналізу оборотних коштів: 1) визначення зміни складу та структури ОК; 2) групування ОК за основними ознаками (за ступінем ліквідності); 3) визначення основних джерел формування ОК; 4) розрахунок основних показників ефективності використання ОК. Термін часу, протягом якого відбувається обіг грошових коштів, являє собою тривалість виробничо-комерційного циклу. Цей період складається з відрізку часу між сплатою грошей за сировину (матеріали) і надходженням коштів від продажу готової продукції. На тривалість виробничо-комерційного циклу впливають: 1) період кредитування п-ва постачальниками; 2) період кредитування п-вом покупців; 3) період надходження сировини, матеріалів, а також перебування їх в запасах; 4) період в-ва і збереження готової продукції на складі. Оборотні кошти являють собою авансовану в горошовій формі вартість для планомірного формування і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в оптимально необхідних розмірах, що забезпечують виконання п-вом виробничої програми та своєчасність здійснення розрахунків. Ф-ції оборотного капіталу п-ва: 1) виробнича (фінансується процес в-ва); 2) розрахункова (завершення кругообігу та перетворення оборотного капіталу з товарної форми в грошову).