6) Глобальна система міжнародних відносин, її компоненти та основні характеристики.

Категорія міжнародна система є загальноприйнятою, досить широкою та гнучкою у використанні. Лише деякі дослідники, зокрема Б.Рассет і Х.Старр, вживають категорію "світова система", в окремих працях також застосовується категорія "глобальна система". Таке окреслення системи є неприйнятним для багатьох учених, хоча б тому, що вони, перебуваючи на позиціях реґіоналізму, принципово не погоджуються з твердженням про глобальний характер міжнародної системи.

Загалом більшість дослідників погоджуються на тому, що міжнародна система характеризується такими особливостями:

— вона є сукупністю взаємозв'язаних елементів, що перебувають між собою у певних причинно-наслідкових зв'язках;

— вона є функціональною цілісністю;

— вона є сукупністю відносин, дій та учасників;

— вона є сукупністю, що становить органічну єдність із міжнародним середовищем.

До цього важливо додати ще дві істотні особливості міжнародної системи:

— вона є ієрархічно-структурованою цілісністю, а не спонтанною чи анархічною множиною складових;

— вона не є статичною, а в процесі розвитку постійно видозмінюється

З огляду на сказане вище, міжнародну систему можна окреслити як ієрархічно-структуровану, цілісну сукупність учасників міжнародних відносин, що зв'язані між собою сталими взаємовідносинами. У найпростішому варіанті, міжнародну систему можна зобразити у вигляді елементарної моделі (рис.6).

Така модель охоплює два рівні ієрархії (І, II) та трьох (у найпростішому варіанті) учасників (А, В, Q, які є її елементами. Складовими системи є також взаємозв'язки (А-В; A-Q B-Q, що, власне, й утворюють цілісність. Інакше кажучи, міжнародна система є реальністю не тому, що до неї як складові входить певна кількість учасників, а через наявність між ними цілої низки взаємозв'язків і взаємозалежностей. Важливо зауважити, що учасники міжнародних відносин, незалежно від їх типу, беруть участь у формуванні та функціонуванні міжнародної системи та є її складовими.

Структура міжнародної системи охоплює три рівні організації: на першому міжнародна система розглядається як цілісність, на другому — як поєднання підсистем учасників і відносин між ними, на третьому вона є поєднанням елементарних складових — учасників міжнародних відносин. Підсистеми складаються з елементів системи й самі є елементами системи (надсистеми). Рівень підсистем об'єднує складові, які є також системами на нижчому ієрархічному рівні. Дж.Бартон визначив, що підсистема — це система в собі, що може бути ізольована (хоча в ізоляції її функціональна доречність не завжди очевидна).

Підсистема учасників. Учасники міжнародних відносин розглядаються як елементи міжнародної системи. Елементами системи є всі учасники міжнародних відносин, до якого б типу вони не належали, але основним елементом завжди є держава. Дослідження загальних особливостей і закономірностей функціонування та розвитку міжнародних систем не потребує заглиблення на ієрархічні рівні нижче державного, що аж ніяк не означає вилучення суспільних груп і фізичних осіб із учасників міжнародних відносин. Міжнародні організації є функцією інтересів та дій їх членів, і через це практично повторюють у міжнародній системі поведінку держав, що в них домінують.

Підсистема відносин — це система нижчого ієрархічного рівня, складовими якої є стосунки усіх видів і типів та ієрархічні взаємозв'язки, що виникають між учасниками міжнародних відносин.

Можна вважати, що світова система завжди є середовищем яке істотно впливає на будь-які міжнародні системи нижчого ієрархічного рівня.

В теорії міжнародних відносин поняття середовище також вживається для означення сукупності природних та соціальних явищ і процесів, на тлі яких відбуваються міжнародні відносини

Могутність, як критерій, цілком застосовна до будь-яких типів учасників міжнародної системи, однак для кожного з них її слід модифікувати за змістом. У випадку фізичних осіб на першому плані опиняється особиста значущість, що визначається фаховими, інтелектуальними, діловими якостями особи, її авторитетом, фінансовими можливостями, власністю тощо. Для політичних партій, рухів та організацій визначальним є рівень популярності, обсяг фінансових засобів, що можуть бути залучені до їхньої діяльності, впливовість соціальних груп, що за ними стоять. Могутність ТНК залежить передусім від обсягу нагромадженого ними капіталу (основних фондів, оборотних засобів і т.ін.).

А.Камінський серед "елементів сили" виділяє такі:

• географічне положення;

• кількість, структура і характер населення;

• національна мораль;

• ступінь розвитку економіки.

Таке означення "елементів сили" важко вважати вичерпним. Зокрема, географічне положення, що, зрештою, підкреслює й сам автор, не є фактором, а лише його передумовою.

Могутність, на думку більшості дослідників, охоплює матеріальні та нематеріальні параметри. До факторів, які найчастіше вважають складовими поняття могутність держави, належать:

1. Географічні - положення, розмір території, її орографічна та гідрографічна характеристика, природні умови.

2. Демографічні — чисельність населення, рівень урбанізації країни, структурні особливості населення (вікові, етнічні, релігійні тощо).

3. Економічні — забезпеченість природними ресурсами, рівень розвитку технологій, потенціал промисловості й сільського господарства, фінансова системи країни, валовий національний продукт (ВНП).

4. Інфраструктури — шляхи сполучення, рівень розвитку транспорту, система зв'язку, рівень інформаційних технологій.

5. Військові — чисельність та оснащеність збройних сил країни, рівень їхньої боєздатності, військові традиції.

6. Політичні — стабільність політичної системи держави, позиції національної політичної еліти, рівень розвитку державного апарату, політичний престиж держави у міжнародних відносинах.

7. Історичні, які пов'язані з т. зв. історичною репутацією держави як суб'єкта міжнародних відносин.

8. Психологічні, що являють собою історично зумовлений менталітет населення.

Інакше кажучи, йдеться про параметри, які можна виміряти кількісно, а також ті, щодо яких це, принаймні поки що, неможливо. Тут варто розрізняти усі складові за приналежністю до надзвичайно близьких, але не тотожних понять могутність та сила