2. Формування цілей і критеріїв.

Вибір цілей і формулювання системи критеріїв, які дозволяють співставити затрати із отриманими результатами, складають основу другого етапу.

Ціль визначається, в першу чергу, потребами, які є вираженням невідповідності між бажаним і дійсним.

3. Аналіз проблеми і її повне якісне формулювання.

Даний етап включає аналіз проблеми, її повне якісне формулювання, оцінку можливості отримання необхідних даних із статистичної звітності чи шляхом їх прогнозування.

Аналіз проблеми здійснюється з метою реєстрації і пояснення результатів функціонування системи в минулому та забезпечення об’єктивною інформацією для управління процесом в майбутньому.

4. Побудова математичних моделей.

Четвертий етап полягає у формалізованому описі проблеми та побудові її математичної моделі.

Математична модель відображає зв'язок між вхідними і вихідними змінами, на базі якого може бути вироблене таке управління процесом, яке задовольняє задану систему обмежень і надає екстремального значення вибраній функції цілі, тобто забезпечує досягнення заданої цілі функціонування об’єкта.

Вироблення правила, що переводить вхідні впливи у вихідні, називають ідентифікацією об’єкта. Математичний опис об’єкта повинен відображати тільки основні фактори і відкидати другорядні, а також відображати тільки ті його закономірності, які необхідні для рішення конкретної задачі.

Модель повинна бути адекватною конкретному об’єкту.

5. Розв’язок математичних моделей за різними цільовими функціями.

Пошук шляхів рішення моделі – основа п’ятого етапу, коли необхідно дати відповідь на питання, чи можна розв’язати розроблену модель відомими методами, чи потрібно її спростити або необхідно створити нові методи.

Можливі три випадки:

• задача відома і вже розв’язана;

• це – нова задача, але її можна розв’язати або звести до вже відомої;

• це – одна з тих задач, яка ще невідома або її намагалися розв’язати, але не досягли результату.

Вважається, що метод розв’язку задачі знайдено, якщо побудована система правил дій (програма), яка вказує, як і в якій послідовності ці правила застосовувати, щоб отримати її розв’язок. Ці правила називаються алгоритмом.

6. Синтез оптимального рішення.

На шостому етапі процесу прийняття рішення співставляються варіанти рішення за різними критеріями, попередньо оцінюється їх ефективність і пов’язані з ними наслідки, знаходяться компромісні рішення.

Реальні ситуації, як правило, настільки складні, що для досягнення поставленої цілі необхідно одночасно враховувати кілька критеріїв оптимальності, які повинні приймати екстремальні значення.

Прагнення знайти найкраще рішення за кількома критеріями оптимальності отримало назву багатокритеріального підходу.

7. Прийняття рішення.

Попередні етапи об’єднують під назвою підготовка рішення або розробка альтернативних рішень. Вони закінчуються підготовкою деякого проекту або кількох можливих, якщо ціль однозначно невизначена. Етап прийняття рішення в деякому сенсі завершальний.

Існують дві форми кінцевого прийняття рішення:

• одноособова;

• колегіальна.