1. Види державних цінних паперів.
2. Депозитарна діяльність на фінансовому ринку.
3. Діяльність з ведення реєстрів власників іменню: цінних паперів.
4. Діяльність інститутів спільнот інвестування на фінансовому ринку.
5. Діяльність кредитних спілок на фінансовому ринку.
6. Діяльність недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку,
7. Допуск цінних паперів на фондову біржу.
8. Етика фінансового ринку та використання інсайдерської інформації
9. Загальна характеристика та види муніципальних цінних паперів.
10 Загальна характеристика грошового ринку, як складового елементу фінансового ринку.
11. Загальна характеристика заставної.
12. Загальна характеристика інвестиційних сертифікатів.
13. Загальна характеристика Національної депозитарної системи,
14. Загальна характеристика облігацій.
15. Загальна характеристика ринку капіталів, як складового елементу фінансового ринку.
16. Загальна характеристика ринку ЦП, як складової елементу фінансового ринку.
17. Загальна характеристика сертифікатів ФОН.
18. Загальна характеристика та вили акцій.
19. Загальна характеристика та види іпотечних облігацій.
20. Загальна характеристика та вили іпотечних сертифікатів.
21. Загальна характеристика та основні цілі випуску державних цінних паперів.
22. Загальна хар-ка та умови випуску, розміщ. та погаш. депозитних (ощадних) сертифікатів.
23. Здійснення брокерської діяльності торговцями цінними паперами.
24. Здійснення дилерської діяльності торговцями пінними паперами
25. Міжнародні норми обслуговування ринку ЦП.
26. Організаційні засади функціонування фондових бірж.
27. Основні джерела доходу від акції.
28 . Методи оцінки та управління ризиком на фінансовому ринку.
29 . Основні проблеми розвитку фінансового ринку
30. Особливості діяльності саморегулівних організацій на фінансовому ринку
31. Особливості діяльності торговців цінними паперами на первинному ринку ЦП.
32 . Особливості правового регулювання фінансового ринку.
33 . Передумови виникнення фінансового ринку та його місце в фінансовій системі.
34.Поняття інфраструктури та визначення професійної діяльності на фінансовому ринку. 35. Порядок випуску та розміщення акцій ПАТ.
З6. Порядок випуску та розміщення акцій ПрАТ.
37 . Порядок торгів па фондовій біржі
38 . Правові основи створення фондової біржі
39 . Процедура рейтингування цінних паперів в Україні.
40.Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку. Види та функції цін. 41. Роль банків у розвитку фондової о ринку.
42. Специфіка державного регулювання фінансового ринку.
43.Суб'єкти фінансового ринку.
44. Сутність і види векселів.
45. Сутність цінних паперів та їх визначення.
46. Умови випуску, торгівлі та погашення облігацій.
47. Поняття та класифікація фінансових ризиків.
48. Фондові індекси як індикатори стану розвитку фондового ринку.
49. Загальна характеристика ринку іпотеки.
50. Функції, принципи та класифікаційні ознаки фінансового ринку.
1. Види державних цінних паперів.
Основні види:
1) державні облігації України
2) казначейські зобов’язання (векселі)
Державні облігації України поділяються на:
облігації внутрішніх державних позик України,
облігації зовнішніх державних позик України
цільові облігації внутрішніх державних позик України.
Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, щорозміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.
Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.
Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.
2. Депозитарна діяльність на фінансовому ринку.
Депозитарна діяльність- надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарієм визнається юридична особа, створена у формі відкритого акціонерного товариства, яка має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів. Депозитарії зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям на підставі встановлених між собою договірних двосторонніх повнофункціональних кореспондентських відносин щодо цінних паперів.
Депозитарій – відкрите акціонерне товариство, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яке здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.
Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію.
Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, а також інші депозитарії.
Зберігачами визнаються юридичні особи - банки, торговці цінними паперами або реєстратори, які мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
У разі одержання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, виданої Комісією, депозитарна установа має право виконувати функції реєстратора.
Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність відповідно до вимог ПОЛОЖЕННЯ про депозитарну діяльність, що затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 17.10.2006 N 999, інших нормативно-правових актів та відповідних стандартів, затверджених Національним депозитарієм України, погоджених Комісією, які застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених відповідними законами України.
Депозитарний облік - облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, що здійснює депозитарій для зберігачів, емітентів та інших депозитаріїв, і який передбачає аналітичний та синтетичний облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах, на яких відображається набуття та передання права власності на цінні папери, обмеження щодо передання права власності на цінні папери, переміщення депозитарних активів;
Принципи побудови системи депозитарного обліку цінних паперів встановлюються нормами і правилами обліку цінних паперів в Національній депозитарній системі, затвердженими Комісією та погодженими Національним банком України.
3. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних: цінних паперів.
Провідним нормативним актом, що регулює діяльність реєстраторів в Україні, є «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затверджене рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 № 1000.
діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (реєстраторська діяльність) — це професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає отримання дозволу Комісії й включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників, а також виконання інших функцій, визначених цим Положенням;
реєстр власників іменних цінних паперів — перелік за станом на певну дату власників і номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які обліковуються на їхніх особових рахунках, що є складовою системи реєстру й уможливлює ідентифікацію цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. На дату обліку має складатися паперова копія реєстру, що містить інформацію про всіх власників іменних цінних паперів, зокрема й тих, які обліковуються в номінальних утримувачів;
реєстратор — юр. ос., що має дозвіл на ведення реєстрів власників іменних ЦП;
реєстроутримувач — емітент, що має дозвіл на ведення реєстру власників випущених ним іменних ЦП, або реєстратор, зберігач активів інституту спільного інвестування або компанія з управління активами корпоративного інвестиційного фонду відкритого типу;
система реєстру власників іменних цінних паперів — сукупність даних, зафіксованих у паперовій та/або безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних), що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів, заставодержателів та емітента, а також іменних ЦП, зареєстрованих на їхнє ім'я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та ЦП, одержання й надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.
Необхідність у послугах реєстратора виникає від моменту реєстрації емісії цінних паперів у ДКЦПФР (або її регіональних структурах). Договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів емітент може укласти лише з одним реєстратором. Вибір реєстроутримувача ухвалюють загальні збори емітента. Емітент іменних цінних паперів, у разі, якщо кількість власників випущених ним іменних цінних паперів не перевищує п'ятисот осіб, має право самостійно вести систему реєстру цих власників за наявності у нього дозволу на ведення реєстру власників його іменних цінних паперів.
Реєстр власників іменних цінних паперів ведеться при документарній формі випуску. Відповідно до Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" реєстр власників іменних цінних паперів — складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів. Для ведення реєстру власників відкриваються особові рахунки, на яких облікуються цінні папери.
За аналогією з ЗУ «Про банки і б. д.» банки відкривають рахунки клієнтам. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Тобто надання реєстру власників іменних цінних паперів, якщо необхідно перевірити рахунок конкретної юридичної або фізичної особи, рівноцінно представленню переліку усіх клієнтів банку з зазначенням суми.
4. Діяльність інститутів спільного інвестування на фінансовому ринку.
Інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд;
ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального, закритого типу. ІСІ може бути строковим або безстроковим.
Корпоративний інвестиційний фонд - цс ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.
Діяльність корпоративних інвестиційних фондів в Україні здійснюється відповідно до статуту та регламенту. Статут ІСІ має обов'язково містити відомості про тип та вид корпоративного інвестиційного фонду, спільне інвестування як виключну діяльність.
Реєстрація інвестиційного фонду та видача свідоцтва про внесення його до реєстру ІСІ здійснюється державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) на підставі зареєстрованого в установленому порядку-регламенту.
Регламент ІСІ - документ, який визначає особливості діяльності ІСІ та затверджується засновниками корпоративного інвестиційного фонду.
Регламент корпоративного інвестиційного фонду повинен містити відомості про:
умови, за яких може бутипроведена заміна КУАП або зберігача:
порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) акцій;
розмір винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов'язаних із діяльністю фонду, що відшкодовуються за рахунок його активів;
порядок розподілу прибутку корпоративного інвестиційного фонду,
Корпоративний інвестиційний фонд, крім венчурного, провадить свою діяльність, якщо 60 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери, корпоративні права та нерухомість. Гранична вартість активів корпоративного інвестиційного фонду, які можуть бути вкладені у нерухомість, встановлюється Комісією.
Протягом шести місяців з дня державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду як юридичної особи корпоративний інвестиційний фонд зобов'язаний зареєструвати регламент.
Вимоги цього Закону та нормативно-правових актів Комісії щодо складу активів ІСІ застосовуються до корпоративного інвестиційного фонду через шість місяців з дня реєстрації регламенту цього фонду. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.
У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами.
Договір між корпоративним інвестиційним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, між корпоративним інвестиційним фондом і зберігачем укладається на строк не більш як три роки, і його дія може бути продовжена тільки за рішенням загальних зборів акціонерів фонду або наглядової ради цього фонду з його обов'язковим подальшим затвердженням рішенням загальних зборів акціонерів фонду.
Корпоративний інвестиційний фонд не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями корпоративного інвестиційного фонду.