
- •3. Декартові системи координат 4
- •1. Вектори на площині і в просторі. Лінійні операції над ними.
- •Множення на скаляр
- •Додавання
- •2. Базис на прямій, площині, у просторі
- •Властивості
- •14. Лінійно залежні і незалежні системи векторів.
- •15) Полярная система координат
- •16. Рівняння прямої на площині
- •25.Директриса та ексцентриситет еліпса та гіперболи.
- •17 Многочлени , дії над ними.
- •20.Основна теорема алгебри (без доведення) , її наслідки.
- •26. База , ранг системи векторів.
- •27.Лінійні простори , підпростори. Приклади.
- •30.Базис, розмірність лінійного простору.
- •31.Лінійні оператори. Приклади.
- •32.Матриця лінійного оператора.
- •33.Ядро. Образ лінійного оператора.
- •35) Лінійні та полілінійні функціонали. Симетричність та кососиметрчність.
- •36.Визначники n-того порядку , його властивості.
- •37.Обчислення визначників n-того порядку.
- •33 Обернена матриця , її обчислення.
- •38.Комплексні числа, різні способи представлення. Дії над комплексними числами.
- •35 Ранг матриці. Обчислення рангу матриці зведенням її до трапеціального вигляду.
- •36 Метод обвідних мінорів обчислення рангу матриці.
- •40.Корені многочленів.
- •41.Теорема Безу, її наслідок.
- •43.Нсд двох многочленів . Алгоритм Евкліда.
20.Основна теорема алгебри (без доведення) , її наслідки.
Число f(x0) – остача від ділення на f(x) на (x-x0)
Остача від ділення многочлена P(x) на двочлен (x-a) дорівнює P(a)
Def. Якщо ділення многочлена P(x) на двочлен (x-a) дає остачу R, тоді P(x) можна записати у вигляді P(x)=(x-a)Q(x)+R, де Q(x) –многочлен нижчого степеня. Значення P(x) в т.А дорівнює P(a)=(a-a)Q(a)+R=R, що й треба було довести. P(a)=0 (тобто n є коренем многочлена), коли R=0.
Наслідок
Якщо x0 – розв’язок многочлена f(x), то многочлен f(x) ділиться націло на (x-x0).
Основна теорема алгебри
Наслідок 1.
Довільний многочлен n-ого степеня має n розв’язків, з урахуванням їх кратності.
Delta f(x); ст. f(x)=n
X1 – розв’язок f(x)
f(x)=(x-x1)p1(x)
ст. p1(x)=n-1
x2 – розв. P1(x)
p1(x)=(x-x2)p2(x)
f(x)=(x-x1)(x-x2)p2(x) і т.д.
Наслідок 2
Многочлен f(x) степеня n можна представити як:
f(x)=a0(x-x1)£1(x-x2)£2…(x-xs)£s
£1+£2+…£s=n
Наслідок 3.
Якщо значення 2-ч многочленів f(x) і g(x) в степені n, співпадають в т. x1,x2,x3,…,xn+1 то f(x) i g(x) тотодні.
f(xi)=g(xi)f(x)=g(x)
доведення
F(x)=f(x)-g(x)
ст. F(x)n
F(xi)=f(xi)-g(xi)=0
кільк.розв. F(x)nF(xi)0f(x)g(x).
Наслідок 4.
Якщо многочлен f(x) з дійсними коефіцієнтами своїм розв’язком має число z=a+bi, то його розв’язком буде і комплексно спряжене число z=a-bi
Доведення
z=z z є R
z1*z2=z1z2
z1+z2=z1+z2
f(x)=a0xn+a1xn-1+…an-1x+an
z0 – розв. f(x)
f(z0)=0
f(z0)=a0(z0)n+a1(z0)n-1+…+an-1z0+an=a0z0n+a1z0n-1+…+an-1z0+an=a0z0n+a1z0n-1+…+an-1z0+an=f(z0)=0=0
Наслідок 5.Довільний мн. f(x) з дійчним коеф.завжди можна представити у вигляді добутку многочлена у степені не вище 2 з дійсними коеф.
f(x)=a0(x-x1)£1(x-x2)£2…(x-xs)£s(x2+a1x+b1)p1(x2+a2x+b2)p2…(x2+aix+bi)pi
x1,x2,...,xs є R – дійсні розв’язки f(x)
a0,ai,bi є R
f(x)mod(x-z0)(x-z0)
26. База , ранг системи векторів.
Пусть задана система векторов a1, a2, ..., am (1)
Выделим из этой системы подсистему ai1, ai2, ..., air (2), где числа i1, i2, ir - какие-то из чисел от (1; m). Подсистема (2) является максимальной линейно независимой подсистемой или базисом системы (1), если векторы системы (2) линейно независимы, а любой вектор системы (1) является их линейной комбинацией.
Пример: e1и e2 являются базисом всех двухмерных векторов (e1 по оси 0x, а e2 по оси 0y).
A= c1e1+ c2e2.
В одной и той же системе векторов может быть несколько базисов, но число векторов в каждом базисе одно и то же.
Два различных базиса одной и той же системы векторов содержит одинаковое количество векторов.
Рангом системы векторов называется число векторов в любом базисе системы, т.е. рангом системы векторов является максимальное число линейно независимых векторов системы.
Ранг «r» R2= 2. Система, состоящая более чем из n n-мерных векторов линейно зависима. Отсюда следует, что базис любой системы векторов состоит из конечного числа векторов и оно не превосходит n.
Rn будет иметь максимальное число линейно независимых векторов n (размерность - n). Любой базис n-мерного векторного пространства содержит n векторов
27.Лінійні простори , підпростори. Приклади.
Линейным пространсвом L над полем К называеться множество снабженное бинарной операцией L*L->L, обычно обозначаемой как сложение: (l1, l2)-> (l1+l2) и внешней бинарной операцией К*L->L, обычно обозначаемой как умножение : (а, l)->a*l, которые удовлетворяют следующим аксиомам:
1)Сложение элементов L, или векторов, превращает L в коммутативную(абелеву) группу. Ее нулевой элемент обычно обозначаеться 0; элемент обратный к l, обычно обозначаеться –l;
2) умножение векторов на элементы поля К, или скаляры, унитарно, т. е. 1*l=l для всех l, и ассоциативно, т.е. а(bl)=(ab)l для всех а, b Є K; lЄ L
3) сложение и умножение связанны законами дистрибутивности
Пусть L линейное пространство над полем К, а М его подмножество, которое являеться подгруппой и которое переходит в себя при умножении на скаляры. Тогда М вместе с операциями, индуцированными операциями в L (другими словами ограничениями на М операций, определенных в L), называеться линейным подпространством в L, а условия, определяющие принадлежность к М общего вектора из L, называються линейными условиями.
Приклади лінійних просторів:
R, C, E1, E2, E3.