34) Теорія міжнародних відносин як суспільно-політична наука. Об’єкт та предмет науки тмв. Основні історичні етапи розвитку науки тмв.

Упродовж усього історичного розвитку земної цивілізації міжнародні відносини завжди займали і займають суттєве місце в житті кожного суспільства. Такі процеси людської діяльності, як утворення і розвиток держав, формування народностей і консолідація націй, зміна політичних режимів і становлення соціальних інститутів, розвиток економіки, технічного прогресу, науки і культури завжди були пов’язані з певними обмінами і контактами між соціальними групами різних країн, тобто з міжнародними відносинами у найширшому розумінні слова. На рубежі ІІ та ІІІ тисячоліть їх значення значно зросло, що пов’язано з процесом глобалізації світового співтовариства, у якому всі країни світу перебувають у стані різноманітних і багатогранних взаємодій. Ці взаємодії надзвичайно інтенсивно впливають на обсяги і характер виробництва, види створюваних продуктів та ціни на них, на стандарти споживання, на цінності та ідеали людей.

Аналіз ролі й значення міжнародних відносин у житті людського суспільства дозволяє зробити висновок, що міжнародні відносини є специфічною галуззю суспільних відносин, реалізуються як у формах економічних, політичних, культурних, правових і дипломатичних взаємодій, так і у взаємовідносинах між великими соціаль¬ними групами, об’єднаними в держави, союзи держав, суспільні, економічні, політичні рухи та громадські організації. Коротко підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами у найшир¬шому значенні цього слова.

Багатогранність спектра міжнародних відносин зумовлює те, що вони є предметом дослідження різноманітних наук. Серед дослідників немає чіткої визначеності щодо дисциплін, які так чи інакше вивчають міжнародні відносини. Куіжі Райт, Жан-Батіст Дюрозель та інші фахівці виділяють такі:

– історія дипломатії;

– міжнародне право;

– міжнародна політика;

– міжнародна економіка;

– міжнародна торгівля;

– військові науки;

– право і міжнародні організації;

– політична географія;

– соціологія;

– антропологія;

– соціальна психологія;

– етика.

Кожна з цих наук має свій предмет вивчення та об’єкт дослідження, властивий певному науковому напрямку.

У той же час аналіз міжнародних відносин, теоретичне узагальнення їх закономірностей, структури, функціонування та розвитку певним чином є присутнім у кожній з названих дисциплін у історичному, політичному, правовому, економічному, соціальному та інших аспектах. Але жодна з них не дозволяє охопити всю сукупність міжнародних відносин, оскільки всі вони є її складовими частинами. Систематизоване і цілеспрямоване вивчення міжнародних відносин у рамках відносно самостійної дисципліни розпочалось порівняно недавно. Науковий напрямок з проблем дослідження міжнародних відносин фор¬мально виник у 1919 році. Саме тоді у Вельському університеті в

м. Ейберсвіт (Великобританія) була утворена перша кафедра з історії та теорії міжнародних відносин.

Слід зазначити, що вже в давні часи політична філософія та історія ставили питання про причини конфліктів і воєн, про засоби та способи досягнення порядку, миру між народами та ін. Але систематичне вивчення існуючих феноменів з метою пояснити поведінку, розкрити типове, що повторюється у взаємодії міжнародних акторів, в основному відбувалось у період між Першою і Другою світовими війнами, а найбільш інтенсивно і широко – після 1945 року, що сприяло формуванню “Теорії міжнародних відносин” як відносно самостійної наукової дисципліни. Як відзначає російський дослідник П.А. Циган-ков, наука про міжнародні відносини ще не являє собою стійкої системи знань, їй з самого початку властиві суперництво, конкуренція, боротьба парадигм, шкіл та теорій. Як показує С. Сміт, сьогодні існує до десяти уявлень про суть і зміст науки про міжнародні відносини, навколо яких точаться дискусії між різноманітними школами, теоріями і напрямками.

1.2 Об’єкт і предмет теорії міжнародних відносин

Для усвідомлення і розуміння особливостей теорії міжнародних відносин важливим є аналіз і розуміння предмета та об’єкта науки. З приводу цього в ТМВ тривалий час точаться дискусії. Як відзначає Б. Ланг, об’єктивна реальність не дана дослідникам у безпосередньому сприйнятті, і об’єкт науки ТМВ не характеризується чітко вираженими контурами, які б відрізняли його від необ’єкта.

Традиційно об’єктом міжнародних відносин вважають

середовище, у якому панує анархічне, невпорядковане поле, що характеризується відсутністю центральної влади і, відповідно, монополії на легітимне регулювання сфери міжнародних відносин різноманітними способами і методами. У зв’язку з цим Р. Арон вважав специфічною рисою міжнародних відносин те, що вони розгортались і розгортаються в тіні війни.

Слід зазначити, що середовище міжнародних відносин – як об’єкт науки – не завжди є повною анархією, адже друга половина ХХ і початок ХХІ століть характеризується виникненням і розвитком міжнародних інститутів, поширенням й посиленням міжнародних режимів, що вносить все більшу впорядкованість і урегульованість у відносини між міжнародними акторами. Але це не означає, що відмінність між ними зникла, – політична локалізація існує й існуватиме у недалекому майбутньому. Виходячи з неї, об’єктом ТМВ можуть виступати будь-які соціальні відносини і потоки, які пересікають кордони і які уникають єдиного державного контролю. Це значно звужує розуміння поняття об’єкта науки про міжнародні відносини до міждержавних взаємодій і зводить до чисто кількісних відмінностей: більшому чи меншому впливові держав на регулювання вказаних потоків та відносин.

Ґрунтуючись на аналізі полеміки між різноманітними школами і теоретичними напрямками у ТМВ, необхідно вказати, що її об’єкт характеризується, по-перше, дуалізмом урегульованості і порядку і, по-друге, значною часткою непередбаченості, яка витікає із плюралізму суверенітетів і психологічних особливостей осіб, що приймають рішення і здатні впливати на хід розвитку подій та процесів. Дуалізм урегульованості й порядку слід розглядати як сукупний і суперечливий результат свідомої діяльності з формування і розвитку міжнародних організацій, інститутів і режимів, а також спонтанного наслідку об’єктивного функціонування міжнародної системи і пов’язаних з ним структурних примусів і обмежень. Як відзначають дослідники М. Жірар і К. Холсті, цей дуалізм не вдається відобразити в рамках єдиної теорії: звідси для науки про міжнародні відносини характерним є теоретичний плюралізм (велика кількість різноманітних течій і теоретичних напрямків), і саме він є можливою відповіддю на багатогранність реального, складного і суперечливого світу. Тому намір встановити якусь одну ортодоксальну теорію, яка б ґрунтувалась на особливій методології і єдиному підході, може призвести до надто спрощеного сприйняття об’єктивної реальності у сфері міжнародних відносин. Крім того, гетерогенність, складність і багатозначність самих міжнародних відносин, багатогранність тенденцій, що відбуваються в них, непередбачений хід їх еволюції, відсутність чітких матеріально-просторових кордонів, які б відділяли їх від внутрішньосуспільних відносин, – все це також підтверджує неможливість створення єдиної всеохоплюючої теорії.

Зазначимо, що з першої половини ХХ ст. і до сьогодні постійно точаться дискусії навколо предмета ТМВ, специфіки предметного поля і основних дослідницьких методів. Про існування предмета теорії міжнародних відносин свідчить наявність різноманітних явищ та видів людської діяльності, які розвиваються за специфічними законами, володіють власною динамікою, і їх суть не зводиться до внутрішньополітичних відносин суб’єктів міжнародних відносин. Ці види діяльності використовують різноманітні засоби (армію, військову стратегію і дипломатію), володіють різними можливостями, здійснюються в різних середовищах. Складовою частиною предметного поля ТМВ, з одного боку, є центральні поняття політології (наприклад, “політична влада”, “політичний процес”, ”політичний режим”, “громадянське суспільство” та ін.), з іншого боку, наукові поняття і проблеми, у яких відображається специфіка міжнародних відносин, а саме “плюралізм суверенітетів”, “баланс сил”, “біполярність” і “мультиполярність”, “дипломатія”, “стратегія” та ін. Вказані поняття розробляються в рамках предметного поля ТМВ, і тому вона є відносно автономною науковою дисципліною, яка має власний предмет дослідження. Не претендуючи на абсолютну істину, можна визначити такі проблеми наукового дослідження, що складають предмет ТМВ:

– методологічні принципи й основні методи історичного дослідження;

– основні напрямки історії розвитку теорії міжнародних відносин, їх концептуальні та методологічні особливості;

– міжнародні відносини як загальносуспільний феномен та їх закономірності;

– система міжнародних відносин та її середовище;

– учасники міжнародних відносин, їх цілі та засоби;

– зовнішньополітична діяльність суб’єктів міжнародних відносин та процес прийняття зовнішньополітичного рішення;

– національні інтереси й міжнародна безпека;

– правове та моральне регулювання міжнародних відносин;

– конфлікти і співробітництво в міжнародних відносинах;

– міжнародний порядок та його характерні риси.

Таким чином, предметом ТМВ є перш за все теоретичне узагальнення вказаних проблем, які в цілому відображають загальні закономірності, структуру, функціонування і розвиток системи міжнародних відносин. Звідси випливає і специфіка ТМВ: по-перше, це наука, яка має характер багатодисциплінарний і міждисциплінарний, по-друге, наука синоптична, яка за допомогою інших суспільних дисциплін досліджує різноманітні форми і стан міжнародних відносин, закономірності, що правлять ними. Тому теорія міжнародних відносин має відмінну від інших суспільних наук внутрішню структуру і різноманітні зв’язки з цими науками.

1.3 розвиток науки ТМВ

Теорія міжнародних відносин (ТМВ) як наука і навчальна дисципліна, об'єктом якої є сфера владних (політичних) відносин на міжнародній арені, порівняно молода, хоча спроби систематизувати міжнародні взаємини сягають давнини. Але ТМВ ні з точки зору свого "віку" (систематизоване, цілеспрямоване вивчення МВ в рамках відносно самостійної дисципліни розпочалося відносно недавно, в першій половині ХХ ст., (тільки після світової війни 1914 -- 1918 рр. була створена перша кафедра міжнародних відносин у Лейдені (порт в дельті Рейну), яку очолив голландський історик Б.Г.М. Влекке, а подальший розвиток ТМВ пов'язаний насамперед з потребою в осмисленні змін, що сталися у світі після другої світової війни), а її включення в університетські учбові плани до сих пір не стало загальним), ні з точки зору свого академічного статусу (який періодично піддається сумніву і критиці як "ззовні", так і з "зсередини" самої дисципліни) -- не може вважатися "традиційною" наукою. Наука про МВ не представляє собою якоїсь системи знань, що встоялася, їй притаманні суперництво, конкуренція, боротьба парадигм, шкіл і теорій. Кожного разу, коли видавалося, що ось вже створені основи для формування єдиної ТМВ, їх протиборство посилювалося. Так було після Першої світової війни, в період недовгого домінування лібералізму; в роки Другої світової війни, коли лібералізм був витіснений політичним реалізмом; у 80-ті роки, коли загострилася дискусія між реалістами і транснаціоналістами; нарешті в цьому ж сенсі може бути витлумаченою і теза про "зіткнення цивілізацій", висунутої на противагу спробам оголосити про "кінець історії" після "третьої світової" -- холодної війни. Наростаючий плюралізм концептуальних підходів, наукових шкіл і пріоритетних методів, що висувалися кожного разу руйнував, здавалося, вже усталені теоретичні уявлення про МВ. Як вказує С. Сміт, сьогодні існує щонайменше десять уявлень про суть і зміст науки про МВ, навколо яких ведуться дискусії між різними школами, теоріями і парадигмами.