
- •1) Аналіз механізму прийняття зовнішньополітичного рішення в аспекті його інституційної структури.
- •2) Аналіз механізму прийняття зовнішньополітичного рішення в аспекті його функціональних елементів. Критерії ефективної структури механізму прийняття зовнішньополітичного рішення.
- •3) Аналіз процесів міжнародної інтеграції в категоріях «комунікаційного підходу» (к.Дойч).
- •4) Англосаксонський напрямок школи класичної «геополітики».
- •5) Германська школа класичної «геополітики».
- •6) Глобальна система міжнародних відносин, її компоненти та основні характеристики.
- •7) Діалектика системних процесів функціонування та розвитку системи мв. Концепції «структурного детермінізму» та «системної кризи».
- •8) Дослідження феномену імперіалізму в тмв. Концепції «гегемонічної стабільності», «імперської перенапруги». Особливості силової політики у сучасних міжнародних відносинах.
- •9) Загальні теоретичні підходи щодо феномену «сили» в тмв.
- •10) Зовнішньополітичні інтереси суб’єктів мв. Природа, класифікації.
- •11) Зовнішньополітичні цілі та стратегія. Природа, класифікації.
- •12) Історичні етапи розвитку міжнародних відносин, як суспільно-політичного феномену. Концепція «великих циклів» (Дж. Модельский, і. Валлерстайн).
- •13) Категорії «міжнародні відносини», «міждержавні відносини», «міжнародна політика», «світова політика», «зовнішня політика» в тмв». Проблема співвідношення внутрішньої та зовнішньої політики в тмв.
- •14) Класифікація державних міжнародних акторів.
- •15) Концептуальні підходи щодо визначення природи феномену міжнародних відносин в тмв.
- •16) Концепція «національного інтересу» та її критика в тмв (Арон, Розенау, Модельский).
- •17) Методи та методології досліджень у тмв. Теоретичні та емпіричні методі.
- •18) Методологічна революція в тмв, поява «модернізму» та його вплив на розвиток теоретичних досліджень міжнародних відносин.
- •19) Моделі «індивідуалізованого» процесу прийняття зовнішньополітичного рішення (Фестінгер, Форвард, Харві, Снайдер).
- •20) Моделі «колективного» процесу прийняття зовнішньополітичного рішення (Еллісон, Стайбрунер).
- •21) Моделі міжнародних систем (р. Розекранса, л.Холсті, й. Галтунга, м. Каплана).
- •22) «Неофункціональна» модель інтеграційних процесів е. Хааса.
- •23) Особливості «неореалізму» та «конструктивізму», як напрямків сучасної тмв.
- •24) Поняття «міжнародного конфлікту» у тмв (к. Райт, т. Шеллінг, к. Боулдінг).
- •25) Природа конфліктної поведінки в мв. «Мікро» та «макро» теорії конфлікту.
- •27) «Силовий» потенціал держави. Компоненти та їх співвідношення. Формальні моделі оцінки силового потенціалу.
- •28) Системний та структурно-функціональний аналіз в тмв.
- •29) Складові системи засобів здійснення зовнішньої політики: типи і форми впливу, інструменти реалізації політики, засоби здійснення зовнішньополітичного впливу.
- •30) Стадії процесу прийняття зовнішньополітичного рішення. Функціональні стадії г. Лассуела.
- •31) Структура і стадії міжнародного конфлікту.
- •32) Структурні умови стабільності міжнародних систем в тмв (к.Дойч, д.Сингер, к.Уолтц,р. Арон, р. Розенкранс).
- •33) Теорія «міжнародних режимів» (Най, Раггі).
- •34) Теорія міжнародних відносин як суспільно-політична наука. Об’єкт та предмет науки тмв. Основні історичні етапи розвитку науки тмв.
- •35) Теорія союзів та коаліцій (б. Рассет, Дж. Ліска, у. Райкер).
- •36) Типологія міжнародних відносин.
- •37) Типологія міжнародних конфліктів.
- •38) Типологія недержавних міжнародних акторів.
- •39) Характеристика класичного «політичного реалізму».
- •40) Характеристика концепції «керування конфліктом» (conflict management) та «розв’язання конфліктів» (conflict resolution).
- •41) Характеристика теоретичних досліджень мв в рамках «політичної економії міжнародних відносин» (концепції «гегемоничної стабільності», «взаємозалежності», «світової системи»).
- •42) Характеристика теорії «світової системи» («світ-системи») і. Валлерстайна, с. Аміна.
- •43) Характеристика школи «ліберального інтернаціоналізму» (ідеалізму).
30) Стадії процесу прийняття зовнішньополітичного рішення. Функціональні стадії г. Лассуела.
Линейная модель принятия решений Акофа. Она характерна тем, что все 13 нижеследующих пунктов в той или иной форме/последовательности существуют при любом решении, при любой модели, которая бы ни принималась. Эта модель называется линейной потому, что здесь линейная прямая логическая последовательность одного этапа за другим.
1. Сбор и обработка информации.
2. Анализ и упорядочивание информации.
3. Выделение проблемной ситуации (тут начинается модификация). Сочетание проблемы, процесса и влияющих факторов.
4. Формирование целей. Теперь мы знаем, что мы хотим достичь исходя из этой проблемной ситуации.
5. Постановка задачи. Здесь важно появление целей деятельности и соизмерение их с ресурсными возможностями.
6. Построение модели конкретного международного процесса. Этот пункт касается понимания всего международного процесса. Если мы ограничены во времени или еще в чем - либо, то п.5 идет под номером 8 - это гибкий вариант программирования.. Приведенный в таблице вариант называется жестким вариантом программирования. Это два варианта модели.
7. Разработка перечня альтернатив ( в гибком варианте это п.6). Несколько альтернативных множеств по отмеченным нами параметрам (необходимо минимум 12 параметров).
8. Формирование критериев (Y) и правил предпочтения (Z). По гибкому варианту здесь должна была быть постановка задачи.
9. Прогноз альтернатив (V) и их следствий(Q).
10. Разработка процедуры принятия решения. Самый сложный и неприятный, но необходимый и важный процесс. Фактически все сводится к тому, что поставить на первое место, какой именно критерий: Y1, Z, иное.
11. Выбор. Для гибкой модели Акоффа остаются две альтернативы, выбор осуществляется следующим образом: в процедуре решений выбираются все альтернативы до тех пор, пока не останутся две альтернативы. И на стол принимающего решение кладется минимум две альтернативы, а не одна, когда альтернатива - "да" или "нет". Эти две альтернативы называются конечными, они близки друг другу, но в одном случае мы что - то теряем, а в другом - находим. Выбор в том, что точно будем делать в этом направлении. Персонификация персоны чрезвычайно важна при выборе. Итак, есть конечные альтернативы и выбор из них.
12. Коррекция решения. Время с начала принятия решения прошло, ситуация могла изменится, произошло что - то, что не смогли отследить. Вводятся коррективы в принятое решение, вплоть до отмены, поэтому этот вариант чрезвычайно важен. Возможен вариант оперативной коррекции.
13. Должностные инструкции.
Функціональні стадії Г. Лассуела
Схемаа Лассуэлла:
Разработанная на основе опыта ведения пропаганды в армейских подразделениях во время Второй мировой войны, эта модель в равной мере могла быть использована для анализа массовой коммуникации и любого коммуникативного действия, которое раскрывается по мере ответа на последовательно возникающие вопросы:
• кто?
• сообщает что?
• по какому каналу?
• кому?
• с каким эффектом?
«Формула» Лассуэлла стала как собственно моделью, отражающей структуру коммуникационного процесса, так и моделью исследования этого процесса, его структуры и отдельных элементов.
В соответствии с этой структурой Лассуэлл выделяет следующие Разделы исследования коммуникации, каждый из которых представляет ответ на соответствующий вопрос:
1)анализ управления процессами [массовой] коммуникации: при ответе на вопрос «кто?» рассматриваются факторы, которые открывают и направляют сам акт коммуникации (в первую очередь это сам коммуникатор);
2)анализ содержания передаваемых сообщений, сюда же включается статистический анализ частоты упоминаний тех или иных фактов и событий в средствах массовой информации;
3)анализ средств и каналов, с использованием которых передаются сообщения (для массовой коммуникации это анализ работ самих массмедиа); выявление средств, адекватных характеру передаваемых сообщений и наиболее приемлемых для получателя (например, не использовать телефон для общения с глухи» абонентом или компьютерную связь для передачи сообщен слепому);
4)анализ аудитории (массовой, специализированной), являющийся жизненно важным для результативной коммуникации; к решению этой задачи привлекаются социологические службы, результаты деятельности которых используются профессиональными вещательными корпорациями, рекламодателями и т.п.; •.
5)анализ результатов («эффекта») коммуникационного воздействия, для удобства зачастую объединяемый с предыдущим разделом;
«Коммуникативная формула» Лассуэлла представляет собой одновременно и модель исследования коммуникационного процесса, и развернутый план собственно коммуникативного действия. Монологичность формулы Лассуэлла вызвана тем, что в ней выражен бихевиористический подход к коммуникации как прямому воздействию сообщений коммуникатора на реципиента (получателя который выступает лишь в качестве объекта, реагирующего на полученную информацию).